Квітне літо моє без утоми,
Ніби осені в світі нема…
Тихцем зрідка в душі хороми
Закрадається сива зима.

Ні, не камінь серце, і мліє…
Зупинися, роздумай, збагни…
Розкуйовджену злим вітровієм,
Чорну заздрість ген-ген прожени…

17.10.2002.