Топ-100

А сонечко своє робить

Ще чорною хусткою ночі оповита земля, а в оселях то тут, то там спалахують електролампочки. Голосно відлунює аж в інший кінець села криничне цямриння. Заспані собаки протягуються на хрипле півняче „ку-ку-рі-ку”.

А ось і […]

Поділитися:
Читати дальше

Краса осіннього дня

Минуло літечко. Журливих ноток у часоплин додає падолист – у наші краї прийшла золотокоса володарка осінь. Непомітно насуваються сиві тумани, а холодні ночі укупі з навислими дощовими хмарами, створюючи густу темну пелену, немов би підкреслюють: […]

Поділитися:
Читати дальше

Як окрилює ця краса!

Синьооке небо дивує неозорістю. Скільки оком кинь – навкруги височить накинуте над світом прозоре покривало. А в тій бездонності – човники-ластівки, корабели-лелеки. Ще й жмут сонячного світла, осяваючи небесну путь, губиться в безмежжі.

Наввипередки […]

Поділитися:
Читати дальше

Листопадом сипле осінь

Важкі свинцеві хмари, оповивши то східний, то західний небокраї, а ще – пронизливі вітри та холодна мжичка, що переходить у мокрий сніг, вперто заявляють про те, що місяць листопад – таки пізній осінній місяць…
[…]

Поділитися:
Читати дальше

То плаче, то сміється осінь…

Червонобокими яблуками, духмяними грушками, соняшниковими кошиками стукає до нас осінь. Проситься у сад, на город, на лан… То тут, то там спалахує яскраво, немов підкреслює свою велич і багатство. І чарівницею, і золотокосою володаркою, і […]

Поділитися:
Читати дальше

…І хліб-сіль на столі

Ліниво пробуджується листопадовий день. У досвітковій тиші прохолодно озивається криничне цямриння. А тим часом, поки в кімнатах у кутках ховаються нічні сутінки, сільські господарі вже турботливо метушаться по господарству.

«Ранок – панок», – шанобливо […]

Поділитися:
Читати дальше

Багрянолистом осінь замаїлась

Журлива осінь почувається повноправною господинею нашого краю. Позолотила ліси, гаї, а поміж тим, спочивши, плаче захмареним небом. Оповита сизими хмарами небесна височінь. Сонячні промені перебиваються сплячкою в очікуванні можливості зігріти довкілля.

Прикрасою саду, що […]

Поділитися:
Читати дальше

Іде жовтокоса чарівниця

Непомітно, ледве відчутно вона крадеться принишклими деревами, кущами, вдягаючи їх у легку позолоту. Ці ще несміливі кроки надають довкіллю сумного забарвлення. Тому й журиться вітер. А перепочивши у вогкому туманному задолинку десь за селом, несе […]

Поділитися:
Читати дальше

Розсипала осінь багрянці

Минуло літо. Вже розбавляє фарби чарівниця осінь. То тут, то там розсипає багрянці. У небесній блакиті журливо кружляє журавлиний ключ. Повітря бринить, як натягнута струна. По скошеній отаві сумно походжають довгоногі лелеки, мовби журяться, що […]

Поділитися:
Читати дальше