Яскраво-займистий небокрай та ранкова свіжість немов би заперечують існування снігового покрову. Та й календар підтверджує: весна ж! Але насправді в нашім краю нелегко весні побороти зиму, що міцним льодом скувала водойми, білим покривалом застелила поля […]
Категорія: Етюди
Дорогий читачу!
Тобі пропонується поринути в опис краси Прикарпаття. Розквітни серцем, читаючи ці рядки, бо саме достукатися до його струн прагнули автори книжки, працюючи над створенням видання. Озирнися навкруги себе – побачиш і займистий ранковий небокрай, і вечірню накидку спокою над рідною землею; відчуєш і полуденну спеку, від якої, видається, нікуди подітися, але ти помічаєш онде, неподалік, розлогі кучеряві верби над тихоплинною річечкою… І з надією поринути в благодатну прохолоду поспішаєш у цей райський куточок рідної землі…
Тепер ти розумієш, що усе це – дар Всевишнього, і навіть тимчасовий дискомфорт треба сприймати із вдячністю; тепер ти знаєш, що розумно і влучно створений світ Богом; відтепер ти намагаєшся бути ще добрішим до природи і ще більше любити ближнього…
На прощання…
Розгулялась віхола… Реве, гуде злий вітрище, сипле жмені холоду, жбурляє їх урізнобіч, як незагнуздану лють. Аякже, має чого сердитися, адже час володарювання вичерпується – весняний місяць березень ось-ось випромінюватиме тепло.
Сонечко із кожним днем […]
Надіймося, чекаймо…
Мороз малює візерунки. То на шибці, то на деревах, навіть попідніж розкидані витвори його талановитих рук. Ще й щоки пощипує. І такі рум’яні вони, як пелюстки маку, розквітлого серед пшениць. Саме в люті морози мені […]
Моя зимова гостя
Прилетіла сьогодні Сніжинка до мене в гості. Влаштувалася на долоні і розпитує, коли послабшав мороз. Я, розуміючи її стурбованість, стараюся потішити: „Не журися, люба. Він лише пішов у гості, незабаром повернеться, обов’язково повернеться. Зимі ще […]
Зимова прогулянка
Навкруги білим мереживом застелена земля. Воно сліпить очі білизною, грайливо ковзають по ньому сонячні зайчики. Виткане вмілою майстринею-зимою, це мереживо красою вабить зір і видається неперевершеним.
Гострі білі шпильки виблискують на сплячих деревах, кущах. […]
Хліба-пшениці, усякої пашниці!
…Тихо-тихо вибираються на волю із людських осель сутінки і, розчинившись у просторі за вікнами, поступаються світлу нового дня. А ось і він, цей день, ось і віншувальники-новолітники… Це ж бо не просто черговий день світанком […]
Біла мозаїка
Білим килимом застелена земля. Білим пухом притрушене гілля дерев, дахи будівель. Навіть електричні дроти, що рівнесенько тягнуться від опори до опори, теж білі.
Кажуть, що білизна сліпуча. Але сьогодні вона видалася мені приємно освіжаючою. […]
Квіти на шибках
На вікні мого ганку вчора хтось намалював дивовижні квіти, та такі гарні, що мені важко передати словами своє захоплення. Справжнє диво!
Ось ця рисочка у квітки така витончена, правдива, а до неї приєднуються такі […]
Зимонька-зима
Біла тиша навкруги. Тільки де-не-де пробігає легенький вітерець. Нечутно струшує з білого калинового віття сніжинки, а від того червоні грона, залишені щедрим серцем для птахів, стають яскравішими, аж палають. Зголоднілі пташечки зручно вмощуються на кущі […]