Різноманіття, барвистя навкруги немов нашіптують: „Гайда в луг, у ліс, на річку!” І торкаються струн душі, проникають у її найглибші схованки, найпотаємніші закутки. І вже не можна втриматися – ноги самі несуть у краї чистих вітрів і вільних птахів, наймиліших красунь-квіток і найлагідніших легінів-просторів…
Там, серед краси мальовничої природи, легше дихається – дається взнаки насиченість повітряних мас збадьорюючим нектаром. Милує зір якась дивовижна і навіть недосяжна сприйняттю людським розумом велична майстерність Творця, зачаровує дивною красою…
Літо-літечко – пора неповторна, бажана і довгождана. Але, на жаль, скороминуча… А так хочеться, щоби ця казка тривала довго…