Розцвітають сади. Потім сипляться яблука
спілі. Та й зимові сніги – це також когось
з нас біла мрія. У Вкраїні калина ожива
соловейковим співом. Уже сніг білий тане,
і земля покривається цвітом. Як травневий
розмай залоскоче і серце, і душу, не помітити
це – неможливо. Красою натішитись можу,
бо інакше навіщо ж топтати ці спориш,
подорожник зелений листатий. Зір чарують
матусині мальви крислаті, ще й барвиста
веселка, котра небозвід підпирає,
і дівча чорноброве, котре про Вкраїну співає.
Це вона – Україна! Моя рідна Ненька!
Помолюся до Бога за щастя Вкраїни
щиренько. Незалежність і воля нам
сонячним променем сяють, і вкраїнець
вкраїнця щирим серцем вітає. Ще й співаєм
гучне «Ще не вмерла…»
Заясніймо душею, і доля розсипле нам перли.
Об’єднаймося в праці, дружімо в невдачах,
гуртуймось у щасті. Ми ж – народ, що волі
і розквіту прагне!

1999.