І знов мені всміхнулося в полях
Розквітле літо теплим сяйвом сонця,
І знов бринить струмок, а в небі чистім птах
Зорав крильми пелену ніжних хмар…
Я так бентежно, трепетно вдихаю
Моєї України свят-нектар!
Якщо ж хурделицею тужить всенький день,
А посвист вітру – як нагай ординський,
Якщо став прихистком не дім – чужий готель,
Де гроші заполонили серце власника його,
Душа рида, і плачуть болем очі,
Хай зміцнює тебе Шевченків дух пророчий!
Якщо ж пожовкли листопадом коси,
І плаче небо безупину, й сірий день,
Не піддавайся песимізму й звично
Співай, співай своїх пісень!
Хоча й журба, і серденько в неволі,
«В своїй хаті своя правда, і сила, і воля!»

28.11.2005 р.