Я знов додому, до матусі хочу,
До тата сивого, немов осінній ранок.
Там котики спросоння щось муркочуть,
І вікнами сміється рідний ганок.

Я б – знов додому, до своєї хати,
Що тоне у густім зеленім листі.
Як добре би було, якби могла літати,
Або хатина рідна була ближче.

Я знов додому, до порогів рідних
Душею прагну й серцем припадаю.
Я поспішаю скронь торкнутись рідних.
І тато, й мам теж мене вітають.

24.06.1997.