Матусю, мамо, миле моє диво!
Уже злетіли в небо журавлі…
Черешня наша рясно зародила б…
Нема її. А ми б з’їли ягід.

А ми у тінь крислатого горіха
Неподалік криниці-джерела
Усілися б за стіл. І щира втіха
Із уст дітей і внуків би лилась…

А ми зійшлися б разом без причини –
Погомоніти просто про усе.
Ми б тільки згаяли в теплі хвилини.
Відчули б знову силу у родині…
Лише покличте, ми усі прийдем…
2002.