Неокрилена думка ще на дні надій мріє,
Ще нема в серці віри в тепле завтра весни.
Ще сльозинки-пустунки неслухняні й вогкії
Пеленою незримо затуляють світи.

Але там десь далеко вже край неба зоріє.
Заливається світлом позолота ясна.
Поспішаю у далеч, де ці промені гріють…
Зачерпнувши, повернусь – посприяти синам.

26.02.2003.