О материзно, краю мій багатий!
Вже стільки літ я проживаю тут.
З усіх світів у будень чи у свято
Прямі стежки мене у Рудники ведуть.

Усі стежини і усі дороги
Ведуть до рідного красивого села.
Тут забуваю про усі тривоги.
Тут, серед пахощів і цвіту, я зросла.

Тут ластівки літають плавно й прудко,
А ще – лелека вигляда з гнізда,
В траві сюркоче коник незабутньо.
І хрущ над вишнею розквітлою літа…

П’янке розділля навкруги без міри
Цвіте, буяє, й весни знов і знов
Приносять людям і надію, й віру,
І доброту, і щастя, злагоду, й любов.

19.06.1997.