Прислухаюсь: у скупченні вус колоскових,
У заграві палкій польовий мак співа.
Розлилась чиста радість
На стрічках городових
І пливе у безмежжя в пшеницях і житах.

У червоно-самрагдовім цвіті, заморена,
І сміється, і плаче, про щось мріє і снить
Ясним оком палаючим
Землі латка незорана…
І ганьби, та ще й сорому,
Й безпорадності мить…

31.05.2002.