Росте дитина, рум’яніють щічки,
А в очках сонце відблиски дає.
Стають на землю несміливі ніжки.
…О Боже! Це усе Твоє!

Це все Твоє – поля, і небо гоже,
І сад, і ліс, і груші, й яблуньки.
Прости нам, о, прости нам,
Наш великий Боже,
Всі наші неоправдані гріхи.

Молюсь за всіх – за недругів і друзів,
Благаю щиро: «Нам усім прости.
Щоб душу одне одному паплюжить,
О, Боже праведний, цього не допусти!

Не допусти скотитися у прірву.
Нас, Господи, побожними зрости.
Гріхами переповнюємо міру.
Та я благаю: «Боже, нам прости!»

11.08.1997.