Голос пані Ольги, матері моряка Андрія Оприска з Надітичів, зараз набагато бадьоріший, ніж раніше, коли син був у російському полоні. Це перше, чим я втішилась, тільки-но розпочавши з нею розмову…
-Андрія забрали в «Феофанію» на медичний огляд, там трохи побуде, а на другий тиждень усі моряки із раніше захоплених суден «Бердянськ», «Нікополь» та «Яни Капу» поїдуть в Одесу, де служать, – на флот, – розповідає немолода зболена мати. – Поїдуть на урочисту зустріч. А як буде далі, не знаю…
Пані Ольга не забула, що її син два роки не був у відпустці. Завжди відкладав її на потім. Можливо, так збільшував собі час плавання на кораблі, адже на улюблене море потрапив у зрілому віці…
Раніше здійснити мрію не вдавалося. Вона манила його в далеч, але й бабусю та батьків єдиному синові було шкода залишати самих. Аж коли втратив роботу в туристичних Карпатах, бо майно продали, а з реорганізацією ніхто не поспішав, він наважився сказати матері, що таки їде на флот, що його вже туди прийняли… Згодом навіть захоплення українських суден Росією та звинувачення українців у начебто незаконному перетині морського кордону не стали для Андрія причиною зневіри. Він та його друзі мужньо чекали можливості повернутися на Батьківщину. І це сталося!
-Андрія зустрічали в Борисполі його донька Оля та син Андрій, – продовжує розповідь пані Ольга. – Оскільки його телефонний апарат відібрали ще під час захоплення, то розмовляв зі мною з Олиного, сказав, що в нього все добре і при першій нагоді приїде в Надітичі.
Що ж, чекає на гідного сина України не тільки родина, а й громадськість…
