Задивилась, зачарована красою,
На засніжжя неозорих білих піль.
І не знала, що давно вже марить мною
Легкокрилий свіжий вітер молодий.

Він примчав аж із-за обрію, з далеких
Невідомих мені досі чар-світів,
Куди в ирій відлітають всі лелеки,
І гарячу літню казку розповів.

Розігріла щоки й серце казка літня.
Легіт милий то втихав, то знов лунав…
Вітер щоки пестив, і звучала пісня,
І до вуст торкались відблиски заграв.

Квітували буйні трави, мов намисто.
Казка манила, хоч стежечка – крихка….
Розпашілись щоки маками барвисто,
Потекла у серце річенька стрімка.

У тій казці розлилась блакить озерця,
У тій казці вирували почуття.
Заторкала казка мило струни серця,
І морозу не було вже вороття.

А насправді сніговиці та вітрисько
Шаленіли у веселому танку.
Вони знали, що весна вже зовсім близько,
Витісняли геть суперницю таку…