Минуло літечко. Журливих ноток у часоплин додає падолист – у наші краї прийшла золотокоса володарка осінь. Непомітно насуваються сиві тумани, а холодні ночі укупі з навислими дощовими хмарами, створюючи густу темну пелену, немов би підкреслюють: ось і дочекалися осені. Дуже скоро вона розмалює жовто-багряними фарбами все довкілля. І тільки позолота скупим сонечком верхівок дерев видаватиметься теплою, як добре людське серце. А селяни, поміж тим замилуванням красою рідного краю, збирають урожай городини. Клопотів – хоч відбавляй. Але навіть утому десь на задній план відсуває краса осіннього дня. Сонячне проміння із кожним днем скупіше. А долинами клубочать сизі вогкі тумани. Уже незабаром у повітрі вчуватиметься подих білокопитого коня.