Коли мені всміхається в полях
Розквітле літо теплим сяйвом сонця,
Якщо бринить струмок, а в небі чистім птах
Зорав крильми пелену ніжних хмар,
Я так бентежно, трепетно вдихаю
Моєї України свят-нектар!
Якщо ж хурделицею тужить всенький день,
А посвист вітру – як нагай ординський,
Якщо став прихистком не дім – чужий готель,
Де артистично не тобі радіють – гроші
Заполонили серце власника його,
Затьмили очі, хай зміцнює тебе
Шевченків дух пророчий!
Якщо ж пожовкли листопадом роси,
І плаче небо безупину в сірий день,
Не піддавайся песимізму – звично
Співай, співай своїх пісень!
Хоча й журба, хоча й гнітить недоля,
«В своїй хаті своя правда, і сила, і воля!»