Топ-100

А НЕПОКІРНІСТЬ ВКОТРЕ ВОСКРЕСАЄ…

Я присягалася собі більш не писати
Про все в житті, що так наш люд болить,
І про цинізм, облудність депутата,
Котрий лиш словом за народ стоїть.

Я присягалася собі більш не писати,
Що в полі хліб, його присипав сніг…
Та я не можу вже про це мовчати
І споглядати цей великий гріх.

Я присягалася собі більш не писати
Про лютий фальш чиновників, «крутих»,
Але не можу вже про це мовчати,
З душі аж рвуться плач, ридання, крик!

Я присягалася собі більш не писати
Про це, адже страждатиме сім’я.
…Сини мої, нам треба працювати
І зберегти Вкраїноньки ім’я.
6.12.2002.

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *