Рідненька наша! Ви усіх зростили,
Усім даруєте любов, тепло.
Якби могли, ми б небо прихилили,
Щоб суму в серці вашім не було.
Нехай собі минають дні за днями –
Їм не накажеш, не зупиниш час.
Лиш сім десятків з половиною у мами…
Що хоч до ста були б ви серед нас,
Щоби знаття лише – матуся зачекалась,
Щоби потреба – йти у рідний дім.
Як хочу, щоби сонячно всміхались
Додому стежка, двір і мама в нім…

16.07.2005.