Старший матрос Військово-Морських Сил України Андрій Оприско після звільнення 7 вересня 2019 року з російського полону, в якому разом із 23-ма іншими українськими моряками пробув більше десяти довгих місяців, приїхав у рідне село Надітичі. А на львівському пероні його нетерпляче чекала й радо зустріли громадськість, представники влади, родина.
Перед тим, як повезти героя додому, бо там єдиного сина не без тривог із нетерпінням чекала мама, представники районної влади і миколаївські самооборонівці повезли його в районний центр Миколаїв. На стяготримачах біля адміністративного приміщення районної ради тріпотіли на вітрі два прапори – Державний, України, і Військово-Морських Сил. Другий закріпили там саме тоді, коли довідалися про захоплення Андрія в полон. Після патріотичного звернення до краян Андрій Оприско попросив дозволу взяти один із прапорів, щоб його побратими-моряки залишили на полотнищі автографи. І ось днями Андрій Оприско привіз цей прапор, на якому він написав: «Ми переможемо!», а інші визволені з полону моряки – «Слава Україні!» та письмово висловлюють вдячність усім за підтримку та впевненість, що «все буде Україна».
Прийняли цю реліквію та розмістили в музеї російсько-української війни голова районної ради Тарас Зубрицький і волонтер Любомир Заболотний.
…Андрій Оприско – це невиправний оптиміст. Він переконаний, що держава матиме свободу судноплавства в Керченській протоці, що ми переможемо російського агресора на Сході.
Минулого року на одній із сесій районної ради депутати прийняли текст звернення до Президента України щодо присвоєння Андрію Оприску звання Героя України.
– Не вважаю себе Героєм України, я лише моряк, виконував завдання, – скромно зауважує Андрій. – Події в керченській протоці 25 листопада 2018 року розвивалися справді не на жарт небезпечно. Російські військові судна таранили, обстріляли та захопили наші артилерійські катери «Бердянськ», «Нікополь» і буксир «Яни Капу», які пливли з Одеси до Маріуполя і перебували в нейтральних водах. Ми здійснювали плановий перехід у Бердянськ. Небезпека чатувала неабияка. Маневруючи, пробували зупинити атаку росіян. Якщо б відстрілювалися, могла б виникнути загроза початку третьої світової війни…
Позаминулого року, 27 листопада, всіх затриманих заарештовано. Відтоді державні мужі робили багато, щоби визволити моряків та інших військовополонених. І лише 25 травня 2019 року Міжнародний трибунал з морського права зобов’язав Росію негайно звільнити 24 захоплених українських військових і повернути під контроль України військові кораблі. Під час зустрічі в Парижі в липні радники в «нормандському форматі» домовилися про обмін утримуваними громадянами між Україною і Росією.
– Наш полон набув резонансу, результат – величезний! Він об’єднав Україну, як ніколи! Ефект від саме такої нашої поведінки більший, бо довкола цього захоплення люди об’єдналися, світ довідався про стосунки двох держав, про Україну тепер знає більше, адже раніше називали всі пострадянські республіки Росією і підтримували Росію, а тепер знають, що ми – не Росія, а Україна! – каже Андрій. – Годі розповідати нам казочку, бо Росія нам – ворог, а не брат! У полоні навіть російські в’язні зрозуміли, хто ми, а хто – представники їхньої влади. Виграємо війну тільки силовим методом. Лише наївний вірить у те, що вдасться це зробити мирно. У нас має бути сильна армія, весь народ має бути сильний! Треба діяти, бо найгірше – лежати на дивані і дивитися на телевізор чи блукати Інтернетом. Адже реальний світ – не в книжках, а за вікном. Так, світ не ідеальний, а наш сусід – як шакал, ми тільки військовим методом зможемо закінчити війну. Бо, якби не спротив, ворог був би вже в столиці, тут, у нас, в усій державі.
Спілкуючись із такою непересічною особистістю незадовго до виборів до органів місцевого самоврядування, не могла не запитати, яким, на думку Андрія Оприска, має бути представник влади, особливо – очільник об’єднаної територіальної громади.
– Патріотом, тільки патріотом, тоді буде все нормально, – переконує Андрій. – І Президентом, і керівниками місцевої влади ми повинні обрати патріотів. Бо патріот володіє всіма якостями порядної людини. Решта додасться.
Роздумуємо над ситуацією в Україні, і не лише про війну, а й про низьку купівельну спроможність багатьох працюючих, про запровадження не завжди оправданих реформ… І знову ж повертаємося до теми влади.
– Ми всі винні в цьому, що живемо ось так, – каже Андрій Оприско, – бо ми всі допустили до влади таких і терпимо. Ось знову вибори, треба обирати розумно.