Топ-100

Бо природа – рідна…

Запахло літечком. Смарагдом ярина вабить, полуниця посміхається до кожного… Навздогін поспішають „всі родичі гарбузові”, пнуться ніжною зеленню до сонечка, застеляючи ще зовсім недавно чорніючу ріллю зеленим килимом.

А в лузі хтось розсипав перлини. Раннього ранку, тільки-но прокидається сонечко і, виглянувши із нічної схованки, напивається росою, видається, що різнобарвний уквітчаний зелений килим іскриться. А хіба ні? Ось погляньте!

Навкруги кожного села облюбували собі помешкання великі ромашкові, вогникові, навіть незабудкові родини. Та й дикорослий мак пломеніє, мов жар… А поміж тією красою тягнуться в далечінь довгими стрункими рядочками і культурні рослинки, набирає ваги колосся…

Багатоярусні ліси вдягнулися в білі бузинові накидки. Густа буйна зелень, помережана білими кошиками-суцвіттями, а ще – різноголосе птаство, дивовижні комахи та жуки створюють гармонію, асоціюють власне ліс із мирним затишним домом, де кожен живе так, щоб не зашкодити іншому.

…А ви придивлялися до дій лісових господарів?..

Гарячої літньої днини жителі міст втікають “на природу” від гамору, метушні, справ і спеки. На березі озера або на лісовій галявині напиваються квітковим нектаром, заслуховуються гудінням джмеля або ж бджолиною працелюбністю зачаровуються… Там, серед братів наших менших, набираємося наснаги, сил, очищуємося від дріб’язковості, забуваємо про суєту буднів…

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *