Вітаймо весну!

Невеличка галявинка у старезному лісі посміхається до сонця білоцвітом. Здається, що тугі пуп’янки проліска ось-ось розкриються і привітають весняний ранок. Як чекаємо диво-часу, коли спрагла тепла землиця оживе травами, буйним цвітом виплесне людям красу! А, втім, прагнення часоплину оживити землю, оновити її красою не має спину. І робить генеральну репетицію пташиного багатоголосся, краси природи. Бо вже не за горами – повноцвітна весна, що скоро постукає у кожну домівку, у кожне серце якимось особливим, трепетним леготом. І голубі вітровії, що примчали здаля із сонячним дотиком на крилах, по-особливому обцілують кожного з нас ласкою, лагідністю, ніжністю.

Свіжою прохолодою насолоджується довкілля. Насичений аромат уже приваблює задріману комашню. І хоча їй ще не хочеться активізувати життя (ночі ж холодні!), бажанню побувати в п’янкому чашоложі ранніх квіток ніяк не відмовити…

…Сонячне проміння щедро й невимушено зігріває усе навкруги. І несміливі паростки вітають день, кожне людське серце. Весняний розмай зачаровує красою. Снопи сонячного тепла, розсипані щедро в безмежжя, додають природі неповторного розмаїття, що стукає в серце людське добром і ласкою, злагодою й гармонією, а нам, людям, примножується снаги, гарного настрою і, якщо хочете, любові… То відкриймо серце красі!

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.