Голодомор спонукає задуматися і помолитися

Багато з нас, сучасників, не надто задумується над значенням слова голод. А наше не надто розсудливе висловлювання на кшталт: «із голоду помираю» або ж «голодний, як вовк» – не описує навіть маленької частини відчуттів тих людей, хто направду пережив муки, а потім загинув від неможливості щось з’їсти.

Голодомори в Україні 1921-1923-го, 1932-1933-го, 1946-1947-го років не минули безслідно. Жертвами стали невинні люди, переважно господарі, чиї комори раніше завжди були заповнені запасами, бо самі вирощували зернові, самі збирали врожай і розпоряджалися ним, самі ж пекли хліб. Ті люди, кого скосив голод, зазнали смертельних мук через заборону розпоряджалися вирощеним урожаєм.

В Україні День пам’яті жертв Голодоморів відзначаємо молитвою. Цей день пам’яті і скорботи Блаженніший Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, закликав провести в молитві душі при запаленій свічці: «У цей день, День пам’яті і скорботи, я закликаю всіх до молитви. Згадайте в молитві того, хто вмирав без останньої сповіді, не був відспіваний, над ким не було, чутно співу «Вічная пам’ять». Прошу вас у цей день, у цю хвилину засвітити свічу пам’яті у ваших вікнах. Нехай Господь прийме їхні душі, нехай зцілить рани нашого народу від цього страшного голоду… Нехай Господь допоможе нам воскресити нашу пам’ять. Пам’ятати, щоби запобігти, щоби подібні злочини більше ніколи не повторилися».

Тому 28 листопада 2020 року запали свічу пам’яті у своєму вікні. І не забудь помолитися.

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.