Дзвони Чорнобиля сумно голосять,
В людства не вперше лиш мудрості просять –
Більше нічого не треба науці,
Щоб не загинуло людство у муці.
Та недогледіли в поспіху дивному
Лютого монстра. І в вибуху грізному
Вишкірив зуби. І міні-частинами
Люд покарав назавжди домовинами.
…Світ потопає у ядернім гніві,
Розвитку прагне в бурхливім пориві.
Щось недогледіли… Щось пропустили.
Людство життєві утратило сили…
26. 04. 2011 р.