Посмертно Іванові Сколоздрі,
заслуженому майстру народної творчості України

Його нема – лише картини-барви,
Лише фігурки-діти у журбі.
Осиротіли і не пахнуть фарби,
Поволі сохнуть пензлики малі…
Нема Його. Відлинув, як Маестро.
У Музи – розпач, небувала в’ялість.
А в Небі ангели своїм оркестром
Зустріли душу праведну. І марність
Ваги земної раптом обізвалась,
Немов розраджує: «Прости, забудь…
Навіщо цей тягар, людська ця слава,
Ти ж до Всевишнього долаєш путь…
Ти все віддав коханій Україні –
Народ талант твій залишив собі…»
…І молиться мистецька Батьківщина
За райський сад, за упокій душі…

27.08.08