Розсипала осінь багрянці

Минуло літо. Вже розбавляє фарби чарівниця осінь. То тут, то там розсипає багрянці. У небесній блакиті журливо кружляє журавлиний ключ. Повітря бринить, як натягнута струна. По скошеній отаві сумно походжають довгоногі лелеки, мовби журяться, що час відлітати у вирій.

Ще чути сюрчання коника-стрибунця. Ще іноді з’являється різнокольоровий барвистий метелик, що заблукав у лузі. Сумно і в лісі. Раз-по-раз одиноко кружляє в повітрі пожовклий березовий лист. Він танцює у своєму житті востаннє. Незабаром стане теплою ковдрою шурхотіти під ногами. Осика теж осипає свій красивий літній одяг. Він повільно падає, кривавлячись, і затихає…

А над лугом густо клубочать сиві тумани. Пронизливий вітер хитає зажуреного клена, що теж готується до зими, – прийшла невтомна володарка-осінь. І вже розсипала всюди багрянці…

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.