«Шевченківці» вже лагодять комбайни.
Їх поле кличе в далину хлібну.
І хоч навколо ще лише смарагди,
Вже колос сниться вправному женцю.
Жнивар чомусь не любить відпочинку.
Він в полі змалку – виріс край села…
Бере одну за одною загінку,
Де колос повний стиглого зерна.
Збирає збіжжя він багато років
І знов збирається на лан хлібний.
А на межі – всього за кілька кроків –
Чекає дідуся його онук малий…
21.05.1997.