Моя Вкраїна піднялась з руїн.
Живцем їй серце із грудей виймали,
Забороняли встати із колін
І в душу яничари їй плювали.

Моя Вкраїна – це безцінний дар,
Це – солов’їна пісня і калина.
А в горах синіх – гордий трембітар
В Карпатах на високих полонинах.

Це – неозорий степ і синь річок,
Це – Києва Софія, львівська слава…
А люд… Як прикро… Далі – біднячок.
Та гордий тим, що в нього є держава.

16.08.1999.