Поясни мені знов, поясни,
Чому в серці твоєму сніги.
Я ж бо мрію про спіле літо,
І про трави зелені, й про квіти.
Я до квітів по тернах іду,
Бо безпечного шляху немає.
Вкотре прошу тебе, ні – благаю:
«Розпали в своїм серці весну,
Щоб вона запалала вогнем,
Ніби проліски перші, розквітла…»
Я запрошую в серце літо!
І до літа ми разом ідем.
01.2000.