Кому ти потрібна нині?
І кава твоя холоне.
Побачила ключ журавлиний,
І в серці самотність стогне.
В журбі твоїй тихій, несмілій
Немов простягаєш руку:
«Подайте-но радощів бідній
Або проженіть розлуку,
Над хащами густо розвійте…
Або ж заберіть мій смуток…
Втри мої, знову прилиньте
І киньте в лице моє жмуток
Медової липи й жасмину,
Букет чебрецю і м’яти…
Прийдіть, мої люди, нині
І будемо разом співати…»
2004.