Попри ці чотирнадцять Хрестів, що встановлені в Миколаєві обіч стежечки на вершину гори із капличкою Писанка, неодноразово проходять люди. Бо звідти добре видно все місто. Романтично там почуваються ті, хто оглядає панораму вперше, особливо – гості міста. А чи кожен роздумує там про важкий викупний шлях Ісуса Христа із Хрестом? Особливо актуальними ці роздуми можуть стати під час Посту – перед Днем Народження Ісуса Христа…
Миколаївчанка Надія Лобик уже кілька років поспіль молиться Хресну Дорогу щоп’ятниці, за винятком участі в прощах, як-ось: передбачає поїздку цього тижня в духовне місце із Хресною Дорогою у Страдчі, тому фізично в Миколаєві бути присутньою не зможе. Ця жінка молиться із вдячністю Всевишньому за оздоровлення від онкологічної недуги.
Єднаюся духовно із тими, хто молиться, – каже пані Надія, – і прошу Бога дати здоров’я всім живим, а мертвих прийняти до Небесного Царства. Почуваюся на цій Хресній Дорозі духовно піднесено, роздумую про причини терпінь Божого Сина і наслідок цих страждань та смерті… У молитві прошу Господньої опіки для себе, родини і всіх-усіх…
…Від фігури Богородиці в центрі Миколаєва неспішно ідіть вулицею Шевченка. Наприкінці, біля самої гори з капличкою, від основної дороги, що веде вперед, інша пролягає праворуч. Звертаю на неї й ліворуч, одразу ж за першим подвір’ям, бачу стежинку вгору. Кілька кроків – і ця стежечка звертає праворуч, а обіч неї, ліворуч, – Перша стація Хресної Дороги Господа нашого Ісуса Христа. Далі вже ніяк не заблукаєте.
Цього дня нас було семеро. Біля чотирнадцяти дерев’яних Хрестів молимося, роздумуємо, просимо в Бога прощення за гріхи свої й кожної людини… Продовжуємо молитву в каплиці «Писанка», що височить на миколаївській горі й символізує життя. Життя після життя, дароване Сином Божим внаслідок пережитих терпінь, болей, фізичної смерті.
Чи змогла б земна людина витримати те, що в цьому важкому Хресті, обтяженому нашими гріхами, взяв на юначі плечі Ісус Христос? Чи змогла б земна мати витерпіти процес засуду і спостерігати виконання жорстокого вироку з муками своєї дитини, як це випало на долю Пречистої Діви Марії?
-Молюся за оздоровлення сина, якого чекає дванадцята операція, – просить долучитися в молитві ще одна жителька міста.
-Мого внука Господь Бог визволив від важкої форми інфекційного менінгіту, – не приховує вдячності інша.
А решта людей просто підтримують започатковану пані Надією Лобик молитву на Хресній Дорозі. І щоразу там люди інші. Не кожній вдається бути щоп’ятниці. Крім невідкладних справ і робочого графіка, на перешкоді стає негода. Особливо це відчувається взимку, коли слизько, адже спуск із гори, хоча й не дуже крутий, вимагає обережності й сил. А молитва від третьої пополудню триває майже до п’ятої, це – неповні дві години, тож восени і взимку о цій порі вже темніє.
Але й ангели не сплять – вони, за повелінням Господнім, огортають кожного молільника своїми крилами і не вдають впасти не лише фізично, а й духовно.
