Дністер поблизу Надітичів на Львівщині особливо мальовничий. Долиною ірисів та диких тюльпанів (а місцеві галичани кажуть, що це – збаночки) пливе собі поміж квітучих трав чи ніжного білосніжжя, тихенько наспівуючи дзюркотом води якусь колискову. У його руслі раз-по-раз плюскає рибина, а на дзеркальному плесі відбиваються силуети розлогих верб…

Зима поступово відступає, тож вода в Дністрі рухається оптимістичніше, затіюючи боротьбу з кригою не на жарт. Бо весна скоро!

А попри берег прогулюються лебеді. Торік вони були тут, дозволили людям помилуватися красою і зникли.

– Ой, та куди ж могли подітися? Діточки їх підгодовували, а їх нема! – стривожено роздумували сільські господині. – Невже хтось насмілився посягнути на їхнє життя?

… А днями в соцмережі житель села Степан Стеців написав, що є лебеді! Ще й світлину прикріпив, мовляв, це правда, ось вони, є, повернулися!