Днями прикарпатська письменниця Оксана Кузів презентувала свій творчий доробок у читальній залі центральної районної бібліотеки в місті Миколаїв неподалік від Львова.
Цікава доля цієї авторки, насамперед, тим, що пані Оксана спробувала себе в ролі педагога, адже має спеціальність філолога, потім – коректора, журналіста, а ще, як і кожна дружина й мати, – господині. Розповіла читачам, що залишила роботу в престижному виданні через непокору писати те, що в 2014 році змушували, а подальшу її долю, напевно, й визначило те останнє інтерв’ю для газети, яке брала там, де “хмари на горах сидять, як гуси, що навіть чубків не видно”… Після поїздки у високі гори усього за чотири дні написала свій перший прозовий твір – повість… Потім знову поверталася до поезії… Але щоб отак авралом упоратися із задуманим, та ще й в останні робочі дні в редакції, – такого в неї раніше не було.
-Бо що поезія? – роздумує пані Оксана. – Вірші короткі, за день напишеш їх не один. А до прози раніше не бралася…
…Життя кожної людини сповнене несподіванок. Тим воно й цікаве. Однак, є приємні події, а є й неприємні.
-Я була дуже несміливою до видання своїх творів, але до того моменту, котрий переламав у мене все, – згадує Оксана Кузів .
А цей момент – поки не довідалася про важку хворобу. Тоді два тижні готувалася до операції, а що буде далі, не знав ніхто. Тому переробила все вдома, навіть висадила троянди, 120 кущів помідорів, бо розсада переростала! І задумалася, що залишить по собі…
Написала книжки “Адамцьо”, “Назови мене своєю”, “В закапелках душі”, “ЩеМить”, “Собача любов”, «Задивлена в небо». Оксана Кузів розповіла про те, що обкладинку більшості її видань “малював” її чоловік, а сюжети творів бере із життя. Рідко додає трохи видуманого, бо життєві випадки так рівно стеляться в сюжет, що режисери на основі її повістей чи роману готують вистави. А народний театр Вигоди навіть здобув із такою виставою під назвою “Адамцьо” (режисер Богдан Мельник) на ХХІ Всеукраїнському фестивалі театрального мистецтва, що проходив в Очакові, гран-прі! До речі, збірка повістей «Адамцьо» потрапила до списку 80 найкращих книжок останнього десятиліття за рейтингом «Україна читає дітям».
І читачеві не байдуже до долей головних героїв, бо знає, що десь тут, на Львівщині, чи там, на Прикарпатті, живуть конкретні люди, саме про котрих написано ту чи іншу книжку.
Книжки Оксани Кузів перевидають по кілька разів. Знає, що беруться за цю справу і “підвальні” (підпільні) видавництва.
-Ет, та нехай, – прощає недоброзичливцям… А сама дякує Богові за дар продовження життя та втілення творчих задумів.
Звісно, продовження історій із реального життя буде. Адже письменниця уклала контракт із одним із львівських видавництв на п’ять років. Тож працює. Хоча спочатку не повірила в правдивість пропозиції видавця, засмунівалася:
-Люди не вірять, коли їм говорять правду. Мені запропонували цей контракт, а я не могла повірити…
…Але ж читач чекає на новинки! Тож творчого Вам натхнення, пані письменнице!
