Випускник факультету журналістики Львівського Національного університету імені Івана Франка Степан Герилів, за його словами, «райзував світами більше п’ятнадцяти років». І не дарма – приволік звідти не тільки повно вражень, а й кошти для підтримки успішних студентів України.
Він започаткував співпрацю з Фондом імені Катерини Ковшевич (США) спочатку Бердянського державного педагогічного вишу, факультету для майбутніх журналістів, де викладає та редагує газету, а від серпня 2018 року – ще й альма-матер.
Зрозуміло, що креативному викладачеві, автору книжок, волонтеру і загалом активному громадському діячеві Степану Гериліву непросто знайти вільний час для того, щоб подолати тисячу кілометрів і прибути із запорізького краю в Галичину. Але він високо цінує дружбу, родину, тому й не скупиться у спілкуванні з цікавими й дорогими людьми на дорогоцінні хвилини, що традиційно затягуються на години… А коли випадає нагода, розщедрюється ще й на організацію фінансового сприяння потребуючим людям та тим, хто винагороди заслуговує.
Отож нещодавно координатор Фонду імені Катерини Ковшевич Степан Герилів оголосив у Львові, у стінах Франкового університету, імена сімнадцятьох студентів-платників, котрі за те, що в заліковій книжці мають лише «відмінні» позначки, заслужили стипендію від американського Фонду на оплату навчання та авторську збірку гумористично-сатиричних поезій «Заробітчанські дзвони: хроніка ностальгії».
У притаманній цьому неординарному журналісту жартівливій манері спілкування він розповів про свої життєві шляхи за кордоном молодшим колегам, які ось-ось професійно гостритимуть вістря пер (чи то пак – вистукуватимуть на клавіатурі або ж голоситимуть у мікрофон) та керівництву факультету журналістики. До слова, студенти Оля й Мар’ян на цій зустрічі працювали, бо потім подали матеріал про подію. А впродовж півтора десятка років, сукупно прожитих у США, Греції, Канаді, він потрапляв і в кумедні, і в складні ситуації, та з кожної виходив із почуттям гумору. Саме про це – одна з його збірок, яку тепер читатимуть і у Львові.
Крім цього, з 1995 року Степан Герилів – постійний автор канадського «Всесміху», член редколегії, у 2001-му був виконавчим редактором. У Греції з жовтня 1998 по травень 1999-го вів веселу сторінку в місцевому українсько-грецькому тижневику «Вісник», де вміщував свої сатирично-гумористичні репортажі-памфлети на місцеві та політичні теми. Тимчасово проживаючи в Америці, виступав на нью-йоркському українському радіо «Голос України», на сторінках газет «Свобода», «Закордонна газета», «Міст», «Нова газета»… До того ж, періодично виходить його фотодокументалістика під назвою «Наші Атланти» в чотирьох томах, присвячена мужнім захисникам східних теренів України від російської агресії та волонтерам. Тож досвіду Степану Гериліву не позичати.
Розповів студентам також про цікаве знайомство та початок співпраці з Президентом Фонду доктором Христиною Дурбак. Не забув «зарядити» товариство позитивом, бо це – його стиль спілкування, адже переконаний, що давати комусь професійні поради «сухо, по-науковому» – справа невдячна й нерідко не прийнятна.

Звісно ж, що їхав у таку далеку дорогу недарма ще й тому, що зустрівся зі справді приємним товариством студентів та освітян, очолюваним в. о. декана факультету журналістики професором Іваном Крупським, заступником декана Ярославом Табінським, а ще – давніми друзями по перу, котрі, як і Степан Герилів, ще й книжки видають.
…У потязі, що мчав у Запоріжжя, Степан Герилів телефонував, щоб залагодити деякі ділові справи, і навіть на серйозні теми розмовляв не без гумору. Бо інакше він не був би рудницьким Кашіськом або Стефком з Долини… Безкорисливий позитив його серця – додаткове джерело творчого натхнення для кожного, з ким спілкується цей цікавий веселий чоловік.

Фотоматеріали з сайту Факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка.