Історія наша вже стільки описана!
Але покоління нові,
Народжені в спокої, колихані тишею,
Вагаються в правді святій.
Навіщо ж стареньким дідусям, бабусям,
Чиї молодії літа забрали ГУЛАГи
(У згадках щодня – Воркута…),
Навіщо, скажіть-но, брехати […]
Україно моя! Рідна ненько, розп’ята синами!
Скільки болю й знущань завдають рідні діти тобі!
Наче зовсім не знають, що ти – уже вільна держава…
Та чомусь на поклін поспішають сусідній Москві…
Хлопченя стулило чорні вії.
Просить Сонька, щоб прийшов у сни.
Хоче в них побачить свої мрії,
До яких ще йти йому і йти.
Мама й тато хлопчика голублять,
Братик його любить над усе.
Але чи […]
Рідненька наша! Ви усіх зростили,
Усім даруєте любов, тепло.
Якби могли, ми б небо прихилили,
Щоб суму в серці вашім не було.
Нехай собі минають дні за днями –
Їм не накажеш, не зупиниш час. […]
Чорною ниткою
Чорні думки
В чорну ряднину
Зашила Заздрість.
Чорного дня
Чорна біда
В чорній ряднині
Спіткнула Заздрість.
Чорні нитки,
Чорні думки
В чорній ряднині
Знищила Заздрість,
Спіткнувшись
Об день
Білий…
І стала
Заздрістю
Білою… […]