Обтято крила і надій катма.
Тебе безодня поглинає – заздрість.
А я – із мріями, я не сама,
Хоча торую шлях у незворотну старість.
13.04.2005.
творча мозаїка
Обтято крила і надій катма.
Тебе безодня поглинає – заздрість.
А я – із мріями, я не сама,
Хоча торую шлях у незворотну старість.
13.04.2005.
Сонячний промінь – у серці на радість,
Парость зелена – не час для журби.
І хоча часто спіткає нас складність,
Прагнути треба дійти до мети.
Сиві завії добром зігрію.
Заздрісним людям любов свою […]
Чорна та біла заздрості
Б’ються насмерть до скону.
Шарпають серце до старості,
Тягнуть до терикону.
Біла рятує від нечисті,
Чорна ж – у пекло тягне.
«Годі! Чому не відчепишся?» –
Біла дивується заздрість.
Відлунав шкільний дзвоник прощальний.
День травневий: і гожий, і гарний –
Раптом став на хвилину печальним.
Відлунав шкільний дзвоник і змовкнув.
Вже не кличе за парти шкільні.
І травневії дні аж до болю сумні. […]
Якщо серце здолала туга,
якщо осінь у нім чи зима,
уяви собі подорож лугом,
Де симфонія щастя луна.
Помандруй і заплутайся в травах,
Упади на дзвіночка стебло,
Притулися щокою, й заграва
В небі чистім […]
Зачерпни води у долоні,
Зазирнувши у лоно озерця.
І забудь про сльозинки солоні,
Хоча дуже збентежене серце.
Хай навколо – сердита завія…
Сонцем, веснами і квітками
В спраглім серці мережана мрія
Хай плекається […]
Квітне літо моє без утоми,
Ніби осені в світі нема…
Тихцем зрідка в душі хороми
Закрадається сива зима.
Ні, не камінь серце, і мліє…
Зупинися, роздумай, збагни…
Розкуйовджену злим вітровієм,
Чорну заздрість ген-ген прожени… […]
Відпалали в серці літні ватри,
Віджовтіли листопадом думи.
Кличе зимонька в свої палати
І плете вінок холодний з туги.
Турботливо ковдрою вкриває
Все довкілля. Та мороз жартує.
І хурделиця в думках блукає.
В ній […]
Леготом чистим у вись бездонну
Линь, моя весно стокрила.
В далеч безкраю журбу монотонну,
Смуток мій ти б помістила…
Ти б додала мені сил у терпінні,
Ти б у журбі розсмішила…
Весно моя, подаруй-но […]
Одлетіли лелеченьки в вирій.
Одлетіла й надія на крилах.
Як повернуться пташки з дороги,
То пропадуть у серці тривоги.
Як повернуться пташки з весною,
То розквітну я знов, як малою.
Знову серце засяє вогнями, […]