Шевченко в камені стоїть у центрі села Рудники на Львівщині від 1965 року. Зведений як паркова скульптура, бо бути там пам’ятнику Тарасу Шевченку влада в ці часи документально не дозволяла. Гроші збирали всім селом, здійснюючи подвірний обхід, а школярі окремо долучилися грошима, вирученими за зібрані скляні пляшки, макулатуру. Селяни добре пам’ятають історію спорудження: від збору коштів до урочистого відкриття. Не приховують і спогадів про відзначення першої річниці пам’ятника та заходи з нагоди ювілейних дат. Щороку незалежно від погоди свою вдячність українському Пророку та борцю за волю людини висловлюють молитвою, виконанням «Заповіту», декламуванням творів із «Кобзаря». І не було ще жодної пам’ятної дати Тараса Шевченка, яку б у Рудниках не відзначили врочисто…

З нагоди 207-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка, незважаючи на карантинні обмеження, але з врахуванням їх та дотриманням вимог, біля пам’ятника Пророку зібралися школярі й дорослі. Спочатку староста села Роман Білий поклав вінок. А потім отець Петро Потічний відправив панахиду. Спільна молитва полинула до Бога, заповнюючи весь довколишній простір. Розлилася повітряними просторами й літературно-поетична композиція «Тарасова світлиця» у виконанні аматорського самодіяльного просвітницько-художнього колективу «Наддністрянка» (керівник Любомир Ничта). А Тарасів «Заповіт» виконали учениці 6 класу з музичним керівником Марією Гладій – учасники ансамблю Рудниківського навчально-виховного комплексу «Червона калина». Окремі читці декламували поезію онлайн.