Днями випадково почула схлипування… Посеред міста жінка середнього віку крізь сльози розповідала ровесниці про те, що ось уже три години шукає двадцятирічного сина, який напередодні увечері пішов до друзів і досі додому не повернувся. Співрозмовниця запитала, чи не захопився часом гральними автоматами, мовляв, нині молодь голову тратить через азарт.
Жінки розійшлися – одна поспішала на роботу, друга, прислухавшись до поради, – в найближчий заклад грального бізнесу… Там і знайшла сина, котрий встиг витратити за ніч усю зарплату і частину заощаджень. Не приховує, що програв гроші вже не вперше, але сподівається відігратися, бо раніше аж двічі отримував приз.
Що ж, розмови-розмовами, пересічні люди спілкуються про різне. Але вартує цікавитися офіційною інформацією на цю тему. Увагу привернула оприлюднена прес-службою Львівської міської ради ухвала № 3693 від 12.07.2018 «Про організацію роботи щодо протидії гральному бізнесу та розповсюдженню азартних ігор на території м. Львова». На її основі міська рада скерувала листи в правоохоронні органи.
Логічний висновок простий, як дошка: щось там не те, якщо орган державної влади ініціює перевірку, та ще й протестує проти поширення мережі гральних закладів у Львові. Так, щось не те, бо гральний бізнес в Україні заборонено, а такі дії юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з логікою, незаконні.
…Азартні ігри практикують у Львові, і не тільки, та масово розповсюджують через відкриття Інтернет-клубів, спортивних покерних клубів та закладів під виглядом різних лотерей. За спостереженнями депутатів міськради, заходити туди дозволяють навіть неповнолітнім.
Міська рада Львова не приховує, що лише в Галицькому районі міста налічується зо три десятки таких об’єктів, навіть кілька – на одній вулиці, стільки ж – у Сихівському; в Залізничному – більше двадцяти, в тому числі – три за однією адресою; в Личаківському – дев’ять; у Франківському – тридцять вісім; у Шевченківському – тридцять п’ять!
Ось так… Якось так, загалом не по-львівськи…