Одвічна філософія буття:
Дитина й мати, мати і дитина,
І рідний край – квітуча Україна,
І наш Творець високо в Небесах.

1999.

Знов приходиш до мене у сні.
Знову серденько вранці тріпоче,
Зайві сльози зволожують очі…
Ти прийди ще до мене у сні.

Знов приходиш до мене у сні.
Знову тішусь, як дівчинка в школі,
Бо […]

Всміхнусь тобі з любов’ю, милий світе,
І пригорнусь до тебе, як дитя.
Не втомлюється серденько радіти,
Як чую вранці співи солов’я.

Тебе кохаю, радість чиста лине
Із серця і душі моєї знов,
Бо з […]

Матусю, мамо, миле моє диво!
Уже злетіли в небо журавлі…
Черешня наша рясно зародила б…
Нема її. А ми б з’їли ягід.

А ми у тінь крислатого горіха
Неподалік криниці-джерела
Усілися б за стіл. […]

Розцвітають сади. Потім сипляться яблука
спілі. Та й зимові сніги – це також когось
з нас біла мрія. У Вкраїні калина ожива
соловейковим співом. Уже сніг білий тане,
і земля покривається цвітом. Як травневий
розмай […]

О материзно, краю мій багатий!
Вже стільки літ я проживаю тут.
З усіх світів у будень чи у свято
Прямі стежки мене у Рудники ведуть.

Усі стежини і усі дороги
Ведуть до рідного красивого […]

Летять птахи в небесному просторі.
Он жайвір хмарку зачепив крилом.
Пливуть хмарки, легенькі і прозорі,
Над веснами заквітчаним селом.

В моїм селі сади розквітли рясно.
Я так люблю свій благодатний край!
Скрізь, де не […]

Українонько, спала – наснилось,
Сторононько моя чарівна:
Ясні очі твої засльозились,
А на серці – і сум, і журба.

Сниться: діти тебе розпинають,
Роки в наймах проводять – не дні,
І таланти свої розсипають […]

Молюсь до Бога не заради моди.
Зі смутком в серці за гріхи свої
Йдемо до Нього ми, звичайні люди,
Щоби знайти притулок для душі.

Мандруємо земним тернистим шляхом
Крізь світло радощів і темінь гіркоти, […]

Жорстокий світ, цинічний і брудний…
Ні, це не світ, це ми – у ньому люди.
Фальшиво на колінах б’ємось в груди:
«Прости, як митареві, Господи святий…»

23.11.1998.