Люблю я поле, і зелене жито,
І гай, і ліс, і луки запашні.
О, скільки пахощів навкруг розлито!
За все вклоняюсь Богу до землі.

Люблю пору весняного розмаю
І літо тепле-тепле й гомінке.
А […]

Зелен-розмаєм Травень буяє.
В полі, у лузі, в саду, на узліссі,
В травах собі наречену шукає.
Але Краса закохалася в Літо.

І пелюстками бадьориться пишно,
Горнеться ніжно до променів сонця.
То молодіє вишнево-врочисто,
То […]

На небосхилі зорі квітнуть рясно.
Так добре видно весь Чумацький Шлях.
Он впала зірка. Кажуть – це на щастя.
(Оте, котре буває у казках…)

04.1997.

Я знов додому, до матусі хочу,
До тата сивого, немов осінній ранок.
Там котики спросоння щось муркочуть,
І вікнами сміється рідний ганок.

Я б – знов додому, до своєї хати,
Що тоне у густім […]

Лиху всупереч, живу веснами.
Завжди серцем до тебе лину.
Озовися до мене, рідненький,
Відгукнись, мій чарівний сину.

Відімкну твій замок самотності –
Зачарую тебе відкритістю.
Посміхнися зимі і осені.
Прикраси підлітковий вік щирістю.
[…]

Вишивала мама рушники,
В візерунки душу виливала.
З ними, з рушниками, в невістки
Своїх доньок з дому посилала.

-Вже прийшов ваш час, то йдіть,
Мої доні, зі своєї хати.
Там, де люди відвели, живіть, […]

Падолистом згублюся в дорозі
У твій затишок – прихисток мрій.
У самотності лоні, в тривозі
Помандрую в країну надій.

Кажуть, мрії не мусять здійснитись,
Кажуть, мрії – це зовсім пусте.
…А в безкрайнього неба […]

Знаю: літа уже не повернеш,
Цього року воно відійшло.
Ну, скажи мені вже не уперше,
Чому знову у зморшках тепло?

Чом іскринки в очах потьмяніли,
І навіщо цей сум, ця журба?
Знаю, впевнена, вірю, […]

На калюжі бульбашки від дощу.
Кожна крапля стверджує: «Знов прийду».
Зажурилось сонечко. День сумний.
Лиш хмаринкам весело – дощ рясний.

Чоботята Юрчик взув і побіг,
Де веселки вперся у землю ріг.
Кольори веселі, ну […]

Стояла я і слухала весну.
(Леся Українка).
Стою собі і слухаю весну.
Милуюсь ніжним співом солов’їним.
Дивлюся на шовковую траву,
Яку покрили діамантові росини.

В траві здрімався коник-стрибунець.
Ще не сюркоче, бо ще скрізь […]