Чорною ниткою
Чорні думки
В чорну ряднину
Зашила Заздрість.
Чорного дня
Чорна біда
В чорній ряднині
Спіткнула Заздрість.
Чорні нитки,
Чорні думки
В чорній ряднині
Знищила Заздрість,
Спіткнувшись
Об день
Білий…
І стала
Заздрістю
Білою… […]

Квітне літо моє без утоми,
Ніби осені в світі нема…
Тихцем зрідка в душі хороми
Закрадається сива зима.

Ні, не камінь серце, і мліє…
Зупинися, роздумай, збагни…
Розкуйовджену злим вітровієм,
Чорну заздрість ген-ген прожени… […]

Ні, не скорюся злим вітрам негоди.
Наперекір осінньому плачу,
Котрого не відчути годі,
Я мріями у літечко іду!

Зачерпни води у долоні,
Зазирнувши у лоно озерця.
І забудь про сльозинки солоні,
Хоча дуже збентежене серце.

Хай навколо – сердита завія…
Сонцем, веснами і квітками
В спраглім серці мережана мрія
Хай плекається […]

Твоя любов якась матеріальна,
Від неї віє корисливим духом.
А де ж романтика, п’янке зізнання?
Чи ти – модель без почуття і слуху?

Якщо серце здолала туга,
якщо осінь у нім чи зима,
уяви собі подорож лугом,
Де симфонія щастя луна.

Помандруй і заплутайся в травах,
Упади на дзвіночка стебло,
Притулися щокою, й заграва
В небі чистім […]

Рідненька наша! Ви усіх зростили,
Усім даруєте любов, тепло.
Якби могли, ми б небо прихилили,
Щоб суму в серці вашім не було.
Нехай собі минають дні за днями –
Їм не накажеш, не зупиниш час. […]

Хлопченя стулило чорні вії.
Просить Сонька, щоб прийшов у сни.
Хоче в них побачить свої мрії,
До яких ще йти йому і йти.
Мама й тато хлопчика голублять,
Братик його любить над усе.
Але чи […]

Одлетіли лелеченьки в вирій.
Одлетіла й надія на крилах.
Як повернуться пташки з дороги,
То пропадуть у серці тривоги.

Як повернуться пташки з весною,
То розквітну я знов, як малою.
Знову серце засяє вогнями, […]

Леготом чистим у вись бездонну
Линь, моя весно стокрила.
В далеч безкраю журбу монотонну,
Смуток мій ти б помістила…

Ти б додала мені сил у терпінні,
Ти б у журбі розсмішила…
Весно моя, подаруй-но […]