У мороці буднів жорстоких,
В обіймах немилосердя
Всміхнуся добру широко
Так щиро, так тепло – всім серцем!

29.03.2004.

Чорною ниткою
Чорні думки
В чорну ряднину
Зашила Заздрість.
Чорного дня
Чорна біда
В чорній ряднині
Спіткнула Заздрість.
Чорні нитки,
Чорні думки
В чорній ряднині
Знищила Заздрість,
Спіткнувшись
Об день
Білий…
І стала
Заздрістю
Білою… […]

Ні, не скорюся злим вітрам негоди.
Наперекір осінньому плачу,
Котрого не відчути годі,
Я мріями у літечко іду!

Твоя любов якась матеріальна,
Від неї віє корисливим духом.
А де ж романтика, п’янке зізнання?
Чи ти – модель без почуття і слуху?

Рідненька наша! Ви усіх зростили,
Усім даруєте любов, тепло.
Якби могли, ми б небо прихилили,
Щоб суму в серці вашім не було.
Нехай собі минають дні за днями –
Їм не накажеш, не зупиниш час. […]

Кому ти потрібна нині?
І кава твоя холоне.
Побачила ключ журавлиний,
І в серці самотність стогне.

В журбі твоїй тихій, несмілій
Немов простягаєш руку:
«Подайте-но радощів бідній
Або проженіть розлуку,

Над хащами густо […]

Одлетіли лелеченьки в вирій.
Одлетіла й надія на крилах.
Як повернуться пташки з дороги,
То пропадуть у серці тривоги.

Як повернуться пташки з весною,
То розквітну я знов, як малою.
Знову серце засяє вогнями, […]

Леготом чистим у вись бездонну
Линь, моя весно стокрила.
В далеч безкраю журбу монотонну,
Смуток мій ти б помістила…

Ти б додала мені сил у терпінні,
Ти б у журбі розсмішила…
Весно моя, подаруй-но […]

Відпалали в серці літні ватри,
Віджовтіли листопадом думи.
Кличе зимонька в свої палати
І плете вінок холодний з туги.

Турботливо ковдрою вкриває
Все довкілля. Та мороз жартує.
І хурделиця в думках блукає.
В ній […]

Минуло літо. Сипле барви осінь.
Прийшла пора збирати врожаї.
Лежать м’які отави у покосах.
Клубочаться тумани по землі.

Сумує стежка. Вмили її роси.
І журавлів не чути угорі.
Вже зиму холоди у гості просять, […]