Твоя любов якась матеріальна,
Від неї віє корисливим духом.
А де ж романтика, п’янке зізнання?
Чи ти – модель без почуття і слуху?

Якщо серце здолала туга,
якщо осінь у нім чи зима,
уяви собі подорож лугом,
Де симфонія щастя луна.

Помандруй і заплутайся в травах,
Упади на дзвіночка стебло,
Притулися щокою, й заграва
В небі чистім […]

Рідненька наша! Ви усіх зростили,
Усім даруєте любов, тепло.
Якби могли, ми б небо прихилили,
Щоб суму в серці вашім не було.
Нехай собі минають дні за днями –
Їм не накажеш, не зупиниш час. […]

Хлопченя стулило чорні вії.
Просить Сонька, щоб прийшов у сни.
Хоче в них побачить свої мрії,
До яких ще йти йому і йти.
Мама й тато хлопчика голублять,
Братик його любить над усе.
Але чи […]

Відлунав шкільний дзвоник прощальний.
День травневий: і гожий, і гарний –
Раптом став на хвилину печальним.

Відлунав шкільний дзвоник і змовкнув.
Вже не кличе за парти шкільні.
І травневії дні аж до болю сумні. […]

Чорна та біла заздрості
Б’ються насмерть до скону.
Шарпають серце до старості,
Тягнуть до терикону.

Біла рятує від нечисті,
Чорна ж – у пекло тягне.
«Годі! Чому не відчепишся?» –
Біла дивується заздрість.

Сонячний промінь – у серці на радість,
Парость зелена – не час для журби.
І хоча часто спіткає нас складність,
Прагнути треба дійти до мети.

Сиві завії добром зігрію.
Заздрісним людям любов свою […]

Кому ти потрібна нині?
І кава твоя холоне.
Побачила ключ журавлиний,
І в серці самотність стогне.

В журбі твоїй тихій, несмілій
Немов простягаєш руку:
«Подайте-но радощів бідній
Або проженіть розлуку,

Над хащами густо […]

Одлетіли лелеченьки в вирій.
Одлетіла й надія на крилах.
Як повернуться пташки з дороги,
То пропадуть у серці тривоги.

Як повернуться пташки з весною,
То розквітну я знов, як малою.
Знову серце засяє вогнями, […]

Леготом чистим у вись бездонну
Линь, моя весно стокрила.
В далеч безкраю журбу монотонну,
Смуток мій ти б помістила…

Ти б додала мені сил у терпінні,
Ти б у журбі розсмішила…
Весно моя, подаруй-но […]