Чар-сонце
Диво-зілля
Зігріває
Жар-птаха
У небо лине
Перо її
В своїх руках
Тримаю
Хай не відкине
Господь мене
З когорти
Нескорених
Я не згораю
Думки у небо
Високе линуть
А час минає
Ми змаліли душею. До нас горнеться туга і смуток.
Нас бентежать невдачі і невпинності часу ріка.
Де ж він, де той сівач? Хай візьме свій здобуток
І в родючу землицю вкине зерна Добра.