Проб’юся в день

Табунчик чистих мрій дитячих
Призупинивсь, бо – морок ночі.
Я ж світлячком поміж невдачі
Проб’юся в день. Я сонця хочу.

Я витру плями чорні й сірі
На диску, що добром палає.
Ні, не помчу […]

Читати дальше

Ось тут вклоняюсь Україні

Ось тут вклоняюсь Україні –
Отут, у рідному селі,
Де від дитинства іще й нині
Mені співають солов’ї.

Ось тут вклоняюсь Україні.
Отут, де Рудники мої,
Од віку вічні, іще й нині
Плекають доньок […]

Читати дальше

А „метелики” пурхають…

Тихий осінній вечір зібрав сім’ю в хаті. Малого Олежика привела із прогулянки сестричка Олюня, і хлоп’я на повен рот заявляє: „Хочу їсти!” Червоненькі щічки малечі одразу ж туляться до мами.
– То готуйтеся вечеряти. Онде […]

Читати дальше

Нехай Бог розсудить

Маріїна доля не стелилася барвінком. Одинока матір, зневажена у злеті кохання, аж до народження донечки боролася за її право мати батька. Та все дарма…
– Це не моя дитина. В неї зі мною – жодної […]

Читати дальше

Бабусі поклонюся до землі

Сплять ще деревця. Їм казка сниться – дні травневі в цвіті. Розквітла вишня молода край обійстя бабусі Катерині шле привіти. Наобіцяла яблуня тих привітань бабуні рано-вранці передати, як тільки-но порепаних долонь її торкнеться сонечко…
А […]

Читати дальше

Швидше б мама приїхала

Літнє сонце розпікало асфальтову стрічку дороги. І від того гарячого дотику проміння вона видавалася жахливим смердючим місивом. І ота дорога від дому до райцентру в легковій машині, що мчала наввипередки із вітром, додавала сум’яття. Що […]

Читати дальше

Спокута

Яскраво палахкотять квітки у садочку бабусі Орисі. Раз-по-раз позирає старенька на чудо-диво та й посміхається…
– Ось я тобі водички дам, моя красуне, – промовляє до півонії, а в пам’яті неждано-негадано, якось ніби самі собою […]

Читати дальше