творча мозаїка
Журлива осінь почувається повноправною господинею нашого краю. Позолотила ліси, гаї, а поміж тим, спочивши, плаче захмареним небом. Оповита сизими хмарами небесна височінь. Сонячні промені перебиваються сплячкою в очікуванні можливості зігріти довкілля.
Прикрасою саду, що […]
Непомітно, ледве відчутно вона крадеться принишклими деревами, кущами, вдягаючи їх у легку позолоту. Ці ще несміливі кроки надають довкіллю сумного забарвлення. Тому й журиться вітер. А перепочивши у вогкому туманному задолинку десь за селом, несе […]
Минуло літо. Вже розбавляє фарби чарівниця осінь. То тут, то там розсипає багрянці. У небесній блакиті журливо кружляє журавлиний ключ. Повітря бринить, як натягнута струна. По скошеній отаві сумно походжають довгоногі лелеки, мовби журяться, що […]
Уже знову журяться лелеки. Здається, зовсім недавно ці провісники тепла несли нам на крилах весну із далекого краю. А вже серпень…
Колючі жовтогарячі стерні на полях боляче ранять серце усвідомленням пташиного мотиву: знову йдемо […]
Різноманіття, барвистя навкруги немов нашіптують: „Гайда в луг, у ліс, на річку!” І торкаються струн душі, проникають у її найглибші схованки, найпотаємніші закутки. І вже не можна втриматися – ноги самі несуть у краї чистих […]
Духмяне літо поспішає до осені. Загостювало в нашому краю барвистим цвітом, щедрими плодами землі, пливе хвилястими хлібними ланами, заплутується в густому яблуневому гіллі. Милується собою, немов наречена, задивившись зелен-чубими вербами в тихе водяне плесо. А […]
Ось і жнива… Благословенний Богом час зернозбору традиційно то сонечком посміхнеться, то легким вітерцем залоскоче. Та ще й, на прикрість, дощовими краплями засмучує… Нелегко селянам, ой, як нелегко. Тільки-но із-за хмарки вигляне скупе сонечко, після […]
Непомітно згасає день. Тихо котиться сонечко за небокрай, обціловуючи своїм теплим промінням кожнісіньку травинку. Блідо-рожевою стрічкою ясніє західний край неба, і на тлі цього згасаючого багаття у дрімотній тиші засинає натомлена за день комашня, згорнувшись […]
Бездонна височінь чистого неба у прозорому переплетенні із сонячними променями зачаровує погляд. Гай-гай, який же шлях доведеться долати теплим джерелам, щоби звеселити землю, доторкнувшись різнобарв’я на її чолі…
Ось так подумки прошкую разом із […]
У високому небі пливуть легенькі прозорі хмаринки. Із тієї чистої бездонності витікає сонячне проміння. Це воно, розсипавшись дрібно-дрібно, обціловує квіти, дерев торкається, людей зігріває. Веселіє усе живе від того лагідного дотику.
Виспівують радо пташки […]