Старість

Пронизливий вітровій промчав повз старого Дмитра із лунким свистом. Покрутивши опалим листом, підняв його високо вгору й поніс геть… „Бач, як розтанцювався”, – не перестає дивуватися дідусь могутності природної сили. Та й сам колись був […]

Читати дальше

Кожному своє?..

Гаряче літечко – пора відпочинку. Так завжди говорить бабуся Олена. Тільки-но внученьки переступлять поріг, вона одразу ж нагадує їм, що міські діти приїхали в село не траву косити. Та й син її торохкотить невпинно, мовляв, […]

Читати дальше

І серце зігріли квіти

Ранкова випадкова зустріч із сином стала для Дем’яна справжньою радістю і увесь день додавала гарного настрою. І робота в його руках горіла, і на обличчі розпрасувалися похмурі зморшки. Думки чи не вперше за останній час, […]

Читати дальше

Відгукнувся б на поклик ранку

Невгамовні сільські господарі будять зимовий день. То ненароком вдарять відром об криничне цямриння, то, запримітивши сусіда на подвір’ї, перегукуються вранішнім привітанням.
„Дай, Боже”, – лине у прозору зимову тишу і відлунює у найдальших закутках. А […]

Читати дальше

Удома сонце гладить материні руки…

Літня спека немилосердно в’ялить городину. І від того пекучого сонця пружне зелене листя м’якне, морщиться, ще й у трубочку скручується. Це – опівдні.Бабуся Ганя не бачить цього – зір підупав так, що вона тільки відчуває […]

Читати дальше

Зустріч на все життя

За вікном заметіль. У білому вихорі весело вітрові. Він сипле жартами врізнобіч, додаючи радості партнеркам-сніжинкам. „Краса!” – подумалося Вірі. Одразу ж згадала своє…
Такого ж білосніжного вечора вона випадково в чужому місті познайомилася із хлопцем […]

Читати дальше

Ще буде свято…

Новий день приносить Андрійкові нові надії, нові сподівання. Вони ж так потрібні хлопчині! Ось якби вхопити сонячний промінчик у долоньку, – може, сьогодні якраз і збудеться його найзаповітніша мрія?…
Сонячний відсвіт, що проникає в його […]

Читати дальше

Татко прийшов!

Ранковий сонячний зайчик безтурботно плигає по кімнаті. Сплять маленькі оченятка під пухнастими війками. Це – Орестик. Підклав долоньку під розчервонілу щічку і солодко посміхається.
– Татку, таточку, а ти вже нікуди не підеш? – раптом […]

Читати дальше

Скрипка би не грала

У безмежній високості звідкись узялися хмари. І важка задуха від спеки також віщує зміну погоди. Синя, аж свинцева хмара обіцяє грозу. Серце Катерини оповив неспокій. Передбачає щось недобре. Попри все, сама себе втішає: всі вдома […]

Читати дальше

Дівчинка-дзига

Переливається дзвіночками, сріблястим джерельцем лине сміх дзвінкий Катрусин. Чи сонечко так її тішить, чи чорнобривці під вікнами жовтогарячі, а, може, учорашня веселка на небі всипала їй радості повні пригорщі… Безтурботним метеликом бігає по м’якій шовковій […]

Читати дальше