творча мозаїка
У високому небі пливуть легенькі прозорі хмаринки. Із тієї чистої бездонності витікає сонячне проміння. Це воно, розсипавшись дрібно-дрібно, обціловує квіти, дерев торкається, людей зігріває. Веселіє усе живе від того лагідного дотику.
Виспівують радо пташки […]
Літо. Легенький вітерець ніжно пестить молоде листя, тендітні пелюстки, гілля. А в травах заплутується, немов дівочу косу розчісує. Сонячно, лагідно, барвисто ступає найгарячіша пора моїм краєм. Літо люблять усі: і дорослі, й діти, особливо ж […]
Буяє яскравими барвами літній луг. Витканий квітковим розмаїттям, він ще дрімає в передранковій тиші. Навкруги дивними перлами виблискує роса. І свіже дихання землі, замаєної ромашкою та вогником, навіває приємні враження. Красо рідної землі! Ти вабиш […]
Запахло літечком. Смарагдом ярина вабить, полуниця, малина посміхаються до кожного… Навздогін поспішають „всі родичі гарбузові”, пнуться ніжною зеленню до сонечка, застеляючи ще зовсім недавно чорніючу ріллю зеленим килимом.
А в лузі хтось розсипав перлини. Раннього ранку, […]
Грайливе сонячне проміння, перестрибуючи з квітки на квітку, то зупиняється на мить у невеличкому озерці, щоб напитися прозорої водиці, то мандрує далі, залишаючи відчуття тепла. Малий Андрійко, досхочу насолодившись красою довкілля, враз розквітлого від ласкавих […]
Хмаринки ллють дрібні сльози на розквітлі сади, і ніжно-зелене молоденьке листя, вмите дощовими теплими краплинами, виблискує перламутром. Застигли у дрімотній тиші ніжні пелюстки квіток. Перед дощем досхочу наситивши повітря п’янким ароматом, квіти примовкли, щоби з […]
Поринула земля в вишневі снігопади, каштанові свічки яскраво гоготять. Кульбаби заметілі на левадах, у саду, у полі… У цьому параді конвалії духмяній гордо б стати. Та ні! У лісі, де тонкі травинки, як ниточки в […]
Уже весна. Так лагідно, ніби любляча ненька, дивиться розквітлими очками на світ Божий перша квітка. Тягне білосніжну голівку до сонечка, мовби вже ніякі березневі холоди їй не страшні… А ночі ще холодні. Час од часу […]
Розлилися сонячні потоки. Сліпучо-осяйне тепло дзвенить із кожного промінчика. Обціловує заспану земленьку, будить. І вона, стрепенувшись, як молода, ще невправна господиня, метушиться. Там он зеленим паростком озвалася, а в лісовому задолинку білосніжжям пролісків замаїлася. А […]
Довго виглядали деревця весну. Чомусь барилася світами, губилась поміж стежок, аж нарешті озвалася пташиним співом, вихлюпнула небесною голубінню, сонечковим посміхом. І розвеселила все навкруги. Рослини вдягаються в нові пишні шати. Манить красою ніжно-зелений лист, наче […]