Розцвіли б квіти…

Тихе надвечір’я. Сумовито порипує давно немащеними завісами дерев’яна хвіртка. На другому кінці села аж заходяться пси. І цей собачий хор вкотре боляче ранить серце баби Марти лихою здогадкою.
„Мабуть, знову напився… І хто його додому […]

Читати дальше

Спокута

Яскраво палахкотять квітки у садочку бабусі Орисі. Раз-по-раз позирає старенька на чудо-диво та й посміхається…
– Ось я тобі водички дам, моя красуне, – промовляє до півонії, а в пам’яті неждано-негадано, якось ніби самі собою […]

Читати дальше

Швидше б мама приїхала

Літнє сонце розпікало асфальтову стрічку дороги. І від того гарячого дотику проміння вона видавалася жахливим смердючим місивом. І ота дорога від дому до райцентру в легковій машині, що мчала наввипередки із вітром, додавала сум’яття. Що […]

Читати дальше

Бабусі поклонюся до землі

Сплять ще деревця. Їм казка сниться – дні травневі в цвіті. Розквітла вишня молода край обійстя бабусі Катерині шле привіти. Наобіцяла яблуня тих привітань бабуні рано-вранці передати, як тільки-но порепаних долонь її торкнеться сонечко…
А […]

Читати дальше

Нехай Бог розсудить

Маріїна доля не стелилася барвінком. Одинока матір, зневажена у злеті кохання, аж до народження донечки боролася за її право мати батька. Та все дарма…
– Це не моя дитина. В неї зі мною – жодної […]

Читати дальше

А „метелики” пурхають…

Тихий осінній вечір зібрав сім’ю в хаті. Малого Олежика привела із прогулянки сестричка Олюня, і хлоп’я на повен рот заявляє: „Хочу їсти!” Червоненькі щічки малечі одразу ж туляться до мами.
– То готуйтеся вечеряти. Онде […]

Читати дальше

Доля

Життя Ольжине не зупинилося – воно равликом заповзло в нудну тісноту постільного режиму і там мовчки й насліпо мучиться-страждає… А думки – як надокучливі ґедзі: повертають спогадами в минуле. Тоді вона сизою горлицею побивалася в […]

Читати дальше