Воскресінням Христа омиваємо душі безсилі,
Що блукають у темряві, у лахмітті, у бруді гріхів.
Вже Христос відкупив нас від кари небесної нині.
Він помер на хресті і на три дні замовк, онімів…
Він дав […]
Категорія: Поезія
Вiра
І знов мені всміхнулося в полях
Розквітле літо теплим сяйвом сонця,
І знов бринить струмок, а в небі чистім птах
Зорав крильми пелену ніжних хмар…
Я так бентежно, трепетно вдихаю
Моєї України свят-нектар!
Якщо ж […]
Українцям
Всі квіти землі ви прийміть в подарунок!
Нехай цей нектар переборе весь смуток,
Нехай додає вам завзяття і сил!
Здоров’я міцного! З роси і води!
19062013
Історія
Історія наша вже стільки описана!
Але покоління нові,
Народжені в спокої, колихані тишею,
Вагаються в правді святій.
Навіщо ж стареньким дідусям, бабусям,
Чиї молодії літа забрали ГУЛАГи
(У згадках щодня – Воркута…),
Навіщо, скажіть-но, брехати […]
Сучасне…
Україно моя! Рідна ненько, розп’ята синами!
Скільки болю й знущань завдають рідні діти тобі!
Наче зовсім не знають, що ти – уже вільна держава…
Та чомусь на поклін поспішають сусідній Москві…
6.02.2011
Якщо серце здолала туга
Якщо серце здолала туга,
якщо осінь у нім чи зима,
уяви собі подорож лугом,
Де симфонія щастя луна.
Помандруй і заплутайся в травах,
Упади на дзвіночка стебло,
Притулися щокою, й заграва
В небі чистім […]
МАМІ
Рідненька наша! Ви усіх зростили,
Усім даруєте любов, тепло.
Якби могли, ми б небо прихилили,
Щоб суму в серці вашім не було.
Нехай собі минають дні за днями –
Їм не накажеш, не зупиниш час. […]
Хлопченя стулило чорні вії
Хлопченя стулило чорні вії.
Просить Сонька, щоб прийшов у сни.
Хоче в них побачить свої мрії,
До яких ще йти йому і йти.
Мама й тато хлопчика голублять,
Братик його любить над усе.
Але чи […]
Відлунав шкільний дзвоник прощальний
Відлунав шкільний дзвоник прощальний.
День травневий: і гожий, і гарний –
Раптом став на хвилину печальним.
Відлунав шкільний дзвоник і змовкнув.
Вже не кличе за парти шкільні.
І травневії дні аж до болю сумні. […]
Чорна та біла заздрості
Чорна та біла заздрості
Б’ються насмерть до скону.
Шарпають серце до старості,
Тягнуть до терикону.
Біла рятує від нечисті,
Чорна ж – у пекло тягне.
«Годі! Чому не відчепишся?» –
Біла дивується заздрість.