Чорна та біла заздрості
Б’ються насмерть до скону.
Шарпають серце до старості,
Тягнуть до терикону.

Біла рятує від нечисті,
Чорна ж – у пекло тягне.
«Годі! Чому не відчепишся?» –
Біла дивується заздрість.

Сонячний промінь – у серці на радість,
Парость зелена – не час для журби.
І хоча часто спіткає нас складність,
Прагнути треба дійти до мети.

Сиві завії добром зігрію.
Заздрісним людям любов свою […]

Обтято крила і надій катма.
Тебе безодня поглинає – заздрість.
А я – із мріями, я не сама,
Хоча торую шлях у незворотну старість.

13.04.2005.

Кому ти потрібна нині?
І кава твоя холоне.
Побачила ключ журавлиний,
І в серці самотність стогне.

В журбі твоїй тихій, несмілій
Немов простягаєш руку:
«Подайте-но радощів бідній
Або проженіть розлуку,

Над хащами густо […]

Одлетіли лелеченьки в вирій.
Одлетіла й надія на крилах.
Як повернуться пташки з дороги,
То пропадуть у серці тривоги.

Як повернуться пташки з весною,
То розквітну я знов, як малою.
Знову серце засяє вогнями, […]

Леготом чистим у вись бездонну
Линь, моя весно стокрила.
В далеч безкраю журбу монотонну,
Смуток мій ти б помістила…

Ти б додала мені сил у терпінні,
Ти б у журбі розсмішила…
Весно моя, подаруй-но […]

Відпалали в серці літні ватри,
Віджовтіли листопадом думи.
Кличе зимонька в свої палати
І плете вінок холодний з туги.

Турботливо ковдрою вкриває
Все довкілля. Та мороз жартує.
І хурделиця в думках блукає.
В ній […]

Так прудко мить наздоганяє іншу.
У круговерті днів минає вік.
Усе минає. І життєву нішу
Наповнює справ добрих і невдалих лік.

Танцює вальс на водяному плесі
Сп’яніла пахощами комашня.
А у дзвінкім та чистім […]

Упало небо у зелене листя –
Це льон розцвів так ніжно-голубим.
Навколо все барвисто-урочисте.
Завжди милуюсь літом чарівним.

Минула осінь, і зима минула,
Весна-красна поволі одцвіта.
А я про літо і про весну чула, […]

Хоча мчать і весни, і літа,
Не піддамся старості так скоро.
В мене є мета одним-одна –
По житті іти лише угору.

І хоч де-не-де крадеться сивина,
І хоч зморшка борознить обличчя,
І в […]