Обтято крила і надій катма.
Тебе безодня поглинає – заздрість.
А я – із мріями, я не сама,
Хоча торую шлях у незворотну старість.

13.04.2005.

У мороці буднів жорстоких,
В обіймах немилосердя
Всміхнуся добру широко
Так щиро, так тепло – всім серцем!

29.03.2004.

Чорною ниткою
Чорні думки
В чорну ряднину
Зашила Заздрість.
Чорного дня
Чорна біда
В чорній ряднині
Спіткнула Заздрість.
Чорні нитки,
Чорні думки
В чорній ряднині
Знищила Заздрість,
Спіткнувшись
Об день
Білий…
І стала
Заздрістю
Білою… […]

Кому ти потрібна нині?
І кава твоя холоне.
Побачила ключ журавлиний,
І в серці самотність стогне.

В журбі твоїй тихій, несмілій
Немов простягаєш руку:
«Подайте-но радощів бідній
Або проженіть розлуку,

Над хащами густо […]

Одлетіли лелеченьки в вирій.
Одлетіла й надія на крилах.
Як повернуться пташки з дороги,
То пропадуть у серці тривоги.

Як повернуться пташки з весною,
То розквітну я знов, як малою.
Знову серце засяє вогнями, […]

Леготом чистим у вись бездонну
Линь, моя весно стокрила.
В далеч безкраю журбу монотонну,
Смуток мій ти б помістила…

Ти б додала мені сил у терпінні,
Ти б у журбі розсмішила…
Весно моя, подаруй-но […]

Відпалали в серці літні ватри,
Віджовтіли листопадом думи.
Кличе зимонька в свої палати
І плете вінок холодний з туги.

Турботливо ковдрою вкриває
Все довкілля. Та мороз жартує.
І хурделиця в думках блукає.
В ній […]

Веселиться рясний дощик,
Пісеньку співає.
А край неба міцний мостик
Веселка ладнає.

Одним рогом тримається
Батьківської хати,
Ну, а другим силкується
Доньчину дістати.

Пробіглися б тим місточком
Онученьки жваві…
Та веселка над горбочком […]

Тихо день згасає –
Молодість минає.
Зорі вечорові
Стежку осявають.

18.10.2003.

Всміхнулось рано-вранці спіле літо
І так зрадливо кинуло: «Прощай..!»
І раптом дощ почав стіною лити…
О, серпне! Не минай. О, не минай…

Холодні і колючі хмари виснуть,
Бо осінь – це така пора.
Що […]