Відлунав шкільний дзвоник прощальний.
День травневий: і гожий, і гарний –
Раптом став на хвилину печальним.
Відлунав шкільний дзвоник і змовкнув.
Вже не кличе за парти шкільні.
І травневії дні аж до болю сумні. […]
творча мозаїка

У цьому поетичному обрамленні буднів і свят українців дзвенить оптимізм поетеси. Її творчість торкається струн душі променистою любов’ю до усього, що оточує нас, а особливо вона шанує людей – щирих, чесних, порядних.
Перша збірка поезій, більшість із яких публікувалася у періодичних виданнях, призначена для широкого кола читачів.
Відлунав шкільний дзвоник прощальний.
День травневий: і гожий, і гарний –
Раптом став на хвилину печальним.
Відлунав шкільний дзвоник і змовкнув.
Вже не кличе за парти шкільні.
І травневії дні аж до болю сумні. […]
Чорна та біла заздрості
Б’ються насмерть до скону.
Шарпають серце до старості,
Тягнуть до терикону.
Біла рятує від нечисті,
Чорна ж – у пекло тягне.
«Годі! Чому не відчепишся?» –
Біла дивується заздрість.
Сонячний промінь – у серці на радість,
Парость зелена – не час для журби.
І хоча часто спіткає нас складність,
Прагнути треба дійти до мети.
Сиві завії добром зігрію.
Заздрісним людям любов свою […]
Кому ти потрібна нині?
І кава твоя холоне.
Побачила ключ журавлиний,
І в серці самотність стогне.
В журбі твоїй тихій, несмілій
Немов простягаєш руку:
«Подайте-но радощів бідній
Або проженіть розлуку,
Над хащами густо […]
Одлетіли лелеченьки в вирій.
Одлетіла й надія на крилах.
Як повернуться пташки з дороги,
То пропадуть у серці тривоги.
Як повернуться пташки з весною,
То розквітну я знов, як малою.
Знову серце засяє вогнями, […]
Леготом чистим у вись бездонну
Линь, моя весно стокрила.
В далеч безкраю журбу монотонну,
Смуток мій ти б помістила…
Ти б додала мені сил у терпінні,
Ти б у журбі розсмішила…
Весно моя, подаруй-но […]
Відпалали в серці літні ватри,
Віджовтіли листопадом думи.
Кличе зимонька в свої палати
І плете вінок холодний з туги.
Турботливо ковдрою вкриває
Все довкілля. Та мороз жартує.
І хурделиця в думках блукає.
В ній […]
Загубивсь між кучерями вітер.
І хурделить віхола п’янка.
Крадькома непевним кроком білим
Зачіску змережує зима.
Мерехтливе сніжинкове сяйво
Рік за роком віку додає.
Озираюсь в пройдене. Минає
Час невпинний. Новизну несе.
05.2001.
Так прудко мить наздоганяє іншу.
У круговерті днів минає вік.
Усе минає. І життєву нішу
Наповнює справ добрих і невдалих лік.
Танцює вальс на водяному плесі
Сп’яніла пахощами комашня.
А у дзвінкім та чистім […]
Упало небо у зелене листя –
Це льон розцвів так ніжно-голубим.
Навколо все барвисто-урочисте.
Завжди милуюсь літом чарівним.
Минула осінь, і зима минула,
Весна-красна поволі одцвіта.
А я про літо і про весну чула, […]