ОСІННІ КОЛЮЧКИ

Всміхнулось рано-вранці спіле літо
І так зрадливо кинуло: «Прощай..!»
І раптом дощ почав стіною лити…
О, серпне! Не минай. О, не минай…

Холодні і колючі хмари виснуть,
Бо осінь – це така пора.
Що […]

Читати дальше

Минуло літо

Минуло літо. Сипле барви осінь.
Прийшла пора збирати врожаї.
Лежать м’які отави у покосах.
Клубочаться тумани по землі.

Сумує стежка. Вмили її роси.
І журавлів не чути угорі.
Вже зиму холоди у гості просять, […]

Читати дальше

У срібні роси стають ноги босі

У срібні роси стають ноги босі…
Примхливо осінь ронить жовтий лист.
Лягає ніжна зелень у покоси –
Отаву й нині косять, як колись.

Гуляє вітер злий, несучи холоднечу,
Гойдає жовту осінь на крилі.
Оці […]

Читати дальше

Понурий світ в вагонному вікні

Понурий світ в вагонному вікні:
Опале листя під холодним снігом.
А я у цім вагоні теплім їду –
У Львів ще й досі хочеться мені.

Встромили лезо в моє серце мрії
Про чар студентських […]

Читати дальше

ОСІННІЙ БІЛЬ

Буяють айстри гостроязичкові.
Цвітуть жоржини в мами на грядках.
А дітвора в цей час біжить до школи.
В цю пору ми – у доньках та синах.

Озвався дзвоник мелодійно в школі,
Мов каже: «Поспішайте […]

Читати дальше

ВЕРЕСЕНЬ

Вже у багрянець зодягнулись віти.
І вже лелека в ирій загляда.
Вже знову йдуть до школи малі діти,
І знову юність в зрілість поспіша.

Вже знову ранки холодом сповиті.
І знов отави косять, бо […]

Читати дальше

Он веселкою небо розквітло

Он веселкою небо розквітло
І розсипало радісні миті,
Розіпнулось над краєм чисто.
І потонули хмари в блакиті.

Я б хотіла побачитись зблизька
З тими хмарками, ще й із дугою,
Що нависла над світом низько […]

Читати дальше

Ніжно-зелено спиться деревам

Ніжно-зелено спиться деревам,
Милий сон нічний час заповня.
Та у травні негода лютнева
До черешні примчала здаля.

Вітер сильно б’є листячко градом,
Пробиває до серця, й діра
На листку черешневім – як зрада
Сонця […]

Читати дальше