Тихо день згасає –
Молодість минає.
Зорі вечорові
Стежку осявають.
18.10.2003.
творча мозаїка
У цьому поетичному обрамленні буднів і свят українців дзвенить оптимізм поетеси. Її творчість торкається струн душі променистою любов’ю до усього, що оточує нас, а особливо вона шанує людей – щирих, чесних, порядних.
Перша збірка поезій, більшість із яких публікувалася у періодичних виданнях, призначена для широкого кола читачів.
Тихо день згасає –
Молодість минає.
Зорі вечорові
Стежку осявають.
18.10.2003.
Всміхнулось рано-вранці спіле літо
І так зрадливо кинуло: «Прощай..!»
І раптом дощ почав стіною лити…
О, серпне! Не минай. О, не минай…
Холодні і колючі хмари виснуть,
Бо осінь – це така пора.
Що […]
Минуло літо. Сипле барви осінь.
Прийшла пора збирати врожаї.
Лежать м’які отави у покосах.
Клубочаться тумани по землі.
Сумує стежка. Вмили її роси.
І журавлів не чути угорі.
Вже зиму холоди у гості просять, […]
У срібні роси стають ноги босі…
Примхливо осінь ронить жовтий лист.
Лягає ніжна зелень у покоси –
Отаву й нині косять, як колись.
Гуляє вітер злий, несучи холоднечу,
Гойдає жовту осінь на крилі.
Оці […]
Понурий світ в вагонному вікні:
Опале листя під холодним снігом.
А я у цім вагоні теплім їду –
У Львів ще й досі хочеться мені.
Встромили лезо в моє серце мрії
Про чар студентських […]
Буяють айстри гостроязичкові.
Цвітуть жоржини в мами на грядках.
А дітвора в цей час біжить до школи.
В цю пору ми – у доньках та синах.
Озвався дзвоник мелодійно в школі,
Мов каже: «Поспішайте […]
Вже у багрянець зодягнулись віти.
І вже лелека в ирій загляда.
Вже знову йдуть до школи малі діти,
І знову юність в зрілість поспіша.
Вже знову ранки холодом сповиті.
І знов отави косять, бо […]
Он веселкою небо розквітло
І розсипало радісні миті,
Розіпнулось над краєм чисто.
І потонули хмари в блакиті.
Я б хотіла побачитись зблизька
З тими хмарками, ще й із дугою,
Що нависла над світом низько […]
Яскраво сонце сяє в небесах
І гріє земленьку своїм промінням чистим.
Вже ожила рослинність у лісах:
І росяна трава, і квіточки барвисті.
11.08.1997.
Ніжно-зелено спиться деревам,
Милий сон нічний час заповня.
Та у травні негода лютнева
До черешні примчала здаля.
Вітер сильно б’є листячко градом,
Пробиває до серця, й діра
На листку черешневім – як зрада
Сонця […]