Бачу: в зиму завітало літо.
Знов купаються травинки у теплі,
І ясніє край наш буйним цвітом,
Лине пісенька про гожі дні,

Про зелені трави, синє небо,
Клекіт бузьків, трелі солов’їв,
Споришеву стежку до оселі… […]

Безсило квилить чайка серед піль,
Благає нас надати допомогу.
Бездумно в неї цілився стрілець
І, зранивши, покинув у судомах.

І птаха б’ється, плаче, аж рида…
У неї ж двоє діток зголоднілих.
Політ мав пролягти […]

Огортає хмара неба синь,
Затуляє сонячне проміння.
Мріями в прозорість чисту злинь
І повір у власне воскресіння.

Хай на серці смуток і журба,
Задивися в далеч виднокраю.
Промовляй лиш лагідні слова –
Я у […]

Усі мої веселики-думки
Безжально спопеляє чорна заздрість…

Теплиться мрія, жевріє надія
На щирість, доброту людських сердець.
А в синім небі голуби сивіють
У блиску покарбованих кілець…

У вітровіях теплих, аж п’янких,
Купаю спогади про давню юність.
Ще в теплих сповитках легких –
Нечіпана дитинства …мужність.

В сільських шляхах, обкурених землею,
У споришах мереживних ще й досі
Щемливо тужить зблідлою зорею […]

Загубивсь між кучерями вітер.
І хурделить віхола п’янка.
Крадькома непевним кроком білим
Зачіску змережує зима.

Мерехтливе сніжинкове сяйво
Рік за роком віку додає.
Озираюсь в пройдене. Минає
Час невпинний. Новизну несе.

05.2001.

Загублюся у земній красі,
Утоплюся в травах буйноцвітних.
І скажу від щирої душі:
-Глянь навкруг – нектаром пахне літнім!
У безмежжі – сині небеса.
Човник білих хмар пливе невпинно.
І пташина пісня голосна
Веселковим леготом […]

Шепочуть віти казку весняну.
Підслухав вітер квітку чарівну.
Напивсь нектару і сп’янів од чару…
Наздожену його, наздожену…

Давньо-дитинно впаду у трави
Там, де бджола наспівала веснянок.
І замилуюся сонця загравами,
Мріями злину в росяний ранок…

9.05.2003.