Тихо день згасає –
Молодість минає.
Зорі вечорові
Стежку осявають.

18.10.2003.

Всміхнулось рано-вранці спіле літо
І так зрадливо кинуло: «Прощай..!»
І раптом дощ почав стіною лити…
О, серпне! Не минай. О, не минай…

Холодні і колючі хмари виснуть,
Бо осінь – це така пора.
Що […]

Минуло літо. Сипле барви осінь.
Прийшла пора збирати врожаї.
Лежать м’які отави у покосах.
Клубочаться тумани по землі.

Сумує стежка. Вмили її роси.
І журавлів не чути угорі.
Вже зиму холоди у гості просять, […]

У срібні роси стають ноги босі…
Примхливо осінь ронить жовтий лист.
Лягає ніжна зелень у покоси –
Отаву й нині косять, як колись.

Гуляє вітер злий, несучи холоднечу,
Гойдає жовту осінь на крилі.
Оці […]

Понурий світ в вагонному вікні:
Опале листя під холодним снігом.
А я у цім вагоні теплім їду –
У Львів ще й досі хочеться мені.

Встромили лезо в моє серце мрії
Про чар студентських […]

Буяють айстри гостроязичкові.
Цвітуть жоржини в мами на грядках.
А дітвора в цей час біжить до школи.
В цю пору ми – у доньках та синах.

Озвався дзвоник мелодійно в школі,
Мов каже: «Поспішайте […]

Вже у багрянець зодягнулись віти.
І вже лелека в ирій загляда.
Вже знову йдуть до школи малі діти,
І знову юність в зрілість поспіша.

Вже знову ранки холодом сповиті.
І знов отави косять, бо […]

Білим пухким інеєм
Білосвіт іскриться.
Ясен-позолотою
Небосхил багриться.

Замилуюсь пензлика
Рухами майстерними.
Але ним же ж водить хтось…
Може, Мороз сердиться?..

Прислухаюсь: у скупченні вус колоскових,
У заграві палкій польовий мак співа.
Розлилась чиста радість
На стрічках городових
І пливе у безмежжя в пшеницях і житах.

У червоно-самрагдовім цвіті, заморена,
І сміється, і плаче, про […]

Бачу: в зиму завітало літо.
Знов купаються травинки у теплі,
І ясніє край наш буйним цвітом,
Лине пісенька про гожі дні,

Про зелені трави, синє небо,
Клекіт бузьків, трелі солов’їв,
Споришеву стежку до оселі… […]