Білим пухким інеєм
Білосвіт іскриться.
Ясен-позолотою
Небосхил багриться.
Замилуюсь пензлика
Рухами майстерними.
Але ним же ж водить хтось…
Може, Мороз сердиться?..
творча мозаїка
У цьому поетичному обрамленні буднів і свят українців дзвенить оптимізм поетеси. Її творчість торкається струн душі променистою любов’ю до усього, що оточує нас, а особливо вона шанує людей – щирих, чесних, порядних.
Перша збірка поезій, більшість із яких публікувалася у періодичних виданнях, призначена для широкого кола читачів.
Білим пухким інеєм
Білосвіт іскриться.
Ясен-позолотою
Небосхил багриться.
Замилуюсь пензлика
Рухами майстерними.
Але ним же ж водить хтось…
Може, Мороз сердиться?..
Прислухаюсь: у скупченні вус колоскових,
У заграві палкій польовий мак співа.
Розлилась чиста радість
На стрічках городових
І пливе у безмежжя в пшеницях і житах.
У червоно-самрагдовім цвіті, заморена,
І сміється, і плаче, про […]
Бачу: в зиму завітало літо.
Знов купаються травинки у теплі,
І ясніє край наш буйним цвітом,
Лине пісенька про гожі дні,
Про зелені трави, синє небо,
Клекіт бузьків, трелі солов’їв,
Споришеву стежку до оселі… […]
Безсило квилить чайка серед піль,
Благає нас надати допомогу.
Бездумно в неї цілився стрілець
І, зранивши, покинув у судомах.
І птаха б’ється, плаче, аж рида…
У неї ж двоє діток зголоднілих.
Політ мав пролягти […]
Огортає хмара неба синь,
Затуляє сонячне проміння.
Мріями в прозорість чисту злинь
І повір у власне воскресіння.
Хай на серці смуток і журба,
Задивися в далеч виднокраю.
Промовляй лиш лагідні слова –
Я у […]
Теплиться мрія, жевріє надія
На щирість, доброту людських сердець.
А в синім небі голуби сивіють
У блиску покарбованих кілець…
У вітровіях теплих, аж п’янких,
Купаю спогади про давню юність.
Ще в теплих сповитках легких –
Нечіпана дитинства …мужність.
В сільських шляхах, обкурених землею,
У споришах мереживних ще й досі
Щемливо тужить зблідлою зорею […]
Загубивсь між кучерями вітер.
І хурделить віхола п’янка.
Крадькома непевним кроком білим
Зачіску змережує зима.
Мерехтливе сніжинкове сяйво
Рік за роком віку додає.
Озираюсь в пройдене. Минає
Час невпинний. Новизну несе.
05.2001.
Так прудко мить наздоганяє іншу.
У круговерті днів минає вік.
Усе минає. І життєву нішу
Наповнює справ добрих і невдалих лік.
Танцює вальс на водяному плесі
Сп’яніла пахощами комашня.
А у дзвінкім та чистім […]