СВЕКРУХА

Не видно ні зір, ні місяця – їх закрили кошлаті хмари. Вогким туманом повіяло з-над річки. Зоряна зіщулилася від холоду і мерщій – назад у хату. «Треба тепло вдягнутися на роботу, – подумала, – щоб […]

Читати дальше

Повернімо собі доброту

Три дороги розходяться поблизу Михайликової яблуньки. Татко посадив у саду деревину синові в перший день його народження – щоб не тільки на радість росла, а й користь приносила, збагачуючи сина вітамінами плодів соковитих, смачних. На […]

Читати дальше

А за вікном чорнів вечір…

Цю мрію Орися леліяла довгих дев’ять місяців. Любовно виношувала свою крихітку під серцем, подумки пестячи її найтеплішими словами. І оте її ще не народжене щастячко в уяві вже озивалося першим словом „ма-ма”… Ніжно-рожеві щічки, малинові […]

Читати дальше

САМОТИНА

Тихо жебонить струмок неподалік від Петрових грядок. І берізка дрімотно задивилася на засинаюче довкілля. Усе налаштовано на холоди, очікує на зиму. Усе вмовкло…
Петро перекопує свої грядки, раз-по-раз перепочиваючи – літа не ті. Життя спливає, […]

Читати дальше

…То рвалися струни серця

То не скрипка жалісно вигравала, то Іванове серце ділилося на дві половини. То струни його серця рвалися несамовито, бо ще навіть не натішився своїми синами-соколами, а вже їх не має… Ніхто не зупиняв Івана. „Хай […]

Читати дальше

Хрест

До болю гіркі події в її долі щодня спогадами ранять серце, примножують страждання, і сліз тих (звідкіль беруться?) – годі очі підвести… А запашне літо виграє барвами, додаючи тепла кожному серцю, – поглянь-но. Бач, в […]

Читати дальше

І там меду нема, і тут згірчило…

Оленине життя ставало дедалі біднішим. Поки працювала на заводі, грошей не бракувало. Чоловік теж заробляв непогано. А два синочки росли під бабусиною опікою, горя не знаючи.
…Розлука ввірвалася в родину злою мачухою. Якось увечері Олена, […]

Читати дальше

Таки найкраще – вдома…

Якесь недобре передчуття переслідувало чотирьох чоловіків і стількох же жінок. Позаду – асфальтова стрічка дороги в рідній Україні, попереду – тривога пошуку роботи у чужій країні. Тут, у гамірливій юрбі митників і таких же, як […]

Читати дальше

Татко прийшов!

Ранковий сонячний зайчик безтурботно плигає по кімнаті. Сплять маленькі оченятка під пухнастими війками. Це – Орестик. Підклав долоньку під розчервонілу щічку і солодко посміхається.
– Татку, таточку, а ти вже нікуди не підеш? – раптом […]

Читати дальше

Ще буде свято…

Новий день приносить Андрійкові нові надії, нові сподівання. Вони ж так потрібні хлопчині! Ось якби вхопити сонячний промінчик у долоньку, – може, сьогодні якраз і збудеться його найзаповітніша мрія?…
Сонячний відсвіт, що проникає в його […]

Читати дальше